- Ти реально дебіл! - розвернувшись, пішла з мосту брюнетка.
- Дебіл, дебіл. Блядь! - про себе промовив Роман і рушив за дівчиною.
- Чекай. Чекай, Діан! - наздоганяв красуню Рома.
- Ну, що ти обіжаєшся? Поняв, невдало пожартував, - почав виправляти ситуацію Кошовий.
Він наздогнав Корнійчук одразу за великим дерев’яним будинком, що знаходився біля ставка.
- Ні. То я невдало прогнала, - продовжувала насуплено іти Діана вбік міського озера.
- Що?! - нічого не зрозумів студент.
Корнійчук раптово стала і повернулась лицем до Кошового. Гнів на її обличчі змінився на радість.
- Ти б бачив своє лице. «Діан, не обіжайся!», - перекривляла Рому брюнетка.
- Та ти реально двинута дівка, - з посмішкою сказав хлопець.
- Вибачай, Ром. Я просто не могла стриматись, - зривалась на сміх Корнійчук.
- Я тобі ще це згадаю! -пригрозив Кошик з посмішкою.
- Та не будь таким злюкою, - сказала дівчина, продовживши шлях до озера.
- Я історик. А історики все пам’ятають, - човгаючи ногами, промовляв студент.
- Ой, ой. Так і все, - брала на понт історика Діана.
- Все, все, - прийняв виклик Кошовий
- І коли Колумб відкрив Америку? - погойдуючи сумкою, запитала дівчина.
- 1492 року, - лаконічно відповів Рома.
- Ну ти й ботан! - мовила дівчина.
- А знаєш, що я ще знаю? -спитав Кошик.
- І що? -уточнила Корнійчук.
- Те, що ти красуня, Діан? - трохи почервонівши,. сказав Роман.
- Та ви романтик, Романе Івановичу, - фліртувала брюнетка.
- Не називай, мене так! - роздратовано сказав Кошовий
- Це вас збуджує, Романе Івановичу! - з посмішкою промовила Корнійчук.
- Мг, ледве йду, - трохи розм’якнувши, промовив Рома.
- Ого, - звернула погляд на пах хлопця,.
- Ну, ти й збоченка, Діан! - веселим тоном сказав Кошик.
- Ще та збоченка, Романе Івановичу, - випередивши хлопця на кілька кроків, почала йти задом, дивлячись на лице Роми. Вона трошки закусила нижню губу.
- Тобі ніхто не казав, Діан, що ти дивна дівчина? - запитав студент.
- Казали! - продовжувала йти задом наперед.
- А ти що їм відповідала? - запхавши руки у кишені, дивився на радісне лице брюнетки історик.
У відповідь дівчина висунула язика. У цей момент земля втекла з-під ніг голубоокої красуні. Вона перечепилась через невеликий виступ, що виріс посеред стежки. П’ятою точкою Корнійчук гепнулась на землю, трохи скрикнувши від несподіванки. Рома кинувся до дівчини, як воїн на амбразуру. Та студент не встиг врятувати Діану від падіння.
Він присів коло сидячої дівчини, яка долонею прикривала свій рот. Хлопець сам був трохи переляканим від даної ситуації. Роман хотів підняти Діану, але вона вільною рукою показала, що не слід цього робити.
- Що прикусила язика? - запитав Кошик.
Корнійчук тільки ствердно кивнула головою.
- А ну забери руку, я подивлюсь як там, - взяв її за передплідчя руки, яка закривала рот.
Дівчина тільки заперечливо кивала головою, не підтримуючи пропозицію Кошового.
- Та що ти, як маленька, Діан! Нічого тобі не буде, - насилу забирав руку брюнетки від лиця.
Забравши долоню від губ, хлопець побачив, як з них стирчить, скручений у трубочку, здоровий язик. Дівчина почала голосно сміятись.
- Ти що відбита на всю голову? - серйозно промовив Роман.
- Вибач, Ром, - сміючись, говорила Корнійчук, - я просто не могла стриматись.
Кошик сам почав реготати, ставши на одне коліно коло сидячої красуні. Молоді люди заходились від сміху. Їхні погляди зустрілись. Сміх почав стихати. І вони просто дивились один на одного, ніяково чекаючи поцілунку.
Але Роман зморозився і піднявся на дві ноги. Після чого подав руку Діані, піднявши її з холодної землі. Трохи обтрусивши коліно від бруду, Кошовий, як справжній джентльмен, почав чистити одяг брюнетці. Почавши з ніг, юнак плавно переміщався рухами своїх рук до сідниць дівчини.
- Бач, як тебе за мене доля наказує, - обчищав від бруду п’яту точку учениці.
- Я там дуже замастилась? - обертаючи голову назад, промовляла Діана.
- Дуже, - бив по дупі красуні долонею Рома.
- Та, ви збоченець, Роман Іванович! - кокетливо сказала Корнійчук.
- Якщо хочеш, можеш сама себе обтрясати, - не припиняв процес Кошик.
- Та ні, я бачу, що в тебе там все під контролем - продовжувала фліртувати дівчина.
- Ось і все! - випрямившись, промовив студент.
- Рома, а тобі ніхто не казав, що ти дуже дивний хлопець? - продовжуючи рух вбік міського озера, сказала Діана.
- Чого б це? - здивовано питанням на питання відповів хлопець.
- Інший би хлопець розвернувся після такого, - наближаючись до пішохідного переходу, сказала Корнійчук.