Люди мовчали. Кожен у міру свого розуму намагався уявити негаразди, на які перетворяться слова, котрі не конче розуміли.
— Грамоту і десятьох вершників залишаю тут. Десятник Оришко Андрусь. Ось він і буде старшим, заки повернуся.
Молодий вояк, вдягнутий схоже до сотника, підійшов до них. Ведучи коней, слідом рушили й інші з його десятка.
— А ти, старшино, думай, як залагодити, — скочивши у сідло, Гатило швидко приструнив скакуна і нахилився до Буйтура. — Моя тобі порада, чоловіче, не хотів би кривдити тебе, зважаючи на літа твої і ратні заслуги, якщо не брешеш. У всіх воно однаково — і мед, і срібло, і татари… Перебачив я. Чини по розуму. Буде князь задоволений — усі житимуть.
— І всім кажу! — голос княжого сотника задзвенів на повні груди. — Готуйтеся! Скільки можна під чобіт бусурманський лягати?! Захистимо рідну землю та віру! Не дамо мученицькою кров’ю стікати! Життя покладемо за Русь православную! За короля нашого! За князя!
Двигнувши під черево чобітьми, він підняв скакуна дибки і, вивертаючи пилюку і каміння, загін помчав далі, вздовж берега річки Бог.
Час наближався до полудня, проте замок Гронінґен, здавалося, не збирався прокидатися. Туман дещо порідшав, та його молоко продовжувало охоплювати кам’яні стіни з невисокими вежами, корів, які паслися на вкритих соковитою травою рівнинах, та великий кам’яний хрест, що стояв обіч дороги. Здавалося, мряка виходила із самого моря, а тому ця сонна картина могла тривати вічно.
Різкий стукіт швидких та упевнених кроків далеко мандрував коридорами замку і мав не лише збудити все, що ще спало у такий час, а й розігнати марево, зібране над баштами. Підбори черевиків товкли по каменю, відгукуючись луною у нескінченних лабіринтах стін, і звук зростав, наче хвилі, що відбиваються від берегів, навіть коли вітер не є великим. Він не був ритмічним, цей стукіт, наче одна нога того, хто йшов, не встигала за іншою.
Йоганн ван Герст стояв у приймальній залі, впираючись руками у стіл, а очима у склепіння головного коридору, звідки лунали кроки. Його важкий погляд наче бажав витягти їх з кам’яного мороку, прискоривши появу того, кому вони належали. Пряме світле волосся завмерло на плечах, а довгий згорблений ніс нагадував самого господаря похмурих покоїв. Широкоплечий приземкуватий воїн застиг позаду, склавши руки за спиною, і теж очікував розвитку подій.
Він з’явився в супроводі герольда та слуг, справді трохи накульгуючи, у плащі, що ховав майже увесь одяг та зброю, також із прямим білявим волоссям. Обличчя гостя не висловлювало нічого, а уклін виявився стриманим. Не менш стримано кивнув головою і господар замку. Посланець витягнув з-під плаща цидулку і, розкрутивши папір, проголосив:
— Ми, Максиміліан Перший Габсбурґ — ерцгерцог Австрійський, король Германії, Карінтії, Тіроля, герцог Бургундії, Фландрії, Голландії та Люксембургу, вважаючи себе Першою особою Священної Римської імперії і враховуючи міркування щодо її блага та процвітання, схвалюємо прагнення нашого підданого дейхграфа Гронінґена Йоганна ван Герста стосовно розбудови імперського флоту в північних морях та відкриття нових земель у вест-індійському напрямку і сприятимемо всіляко їхньому здійсненню.
Йоганн продовжував стояти у тій самій позі, ловлячи кожне слово гінця. Якась тінь надії промайнула на суворому обличчі голландця, а імперський посланець продовжував:
— Разом з тим, змушені ми зауважити, що брат ваш Ханс на прізвисько Джоні, якого підтримує наш ворог — король Англії, зневажаючи закони Божі та імперські, упродовж трьох років чинить морський розбій, грабуючи кораблі флоту Священної Римської імперії, привласнює добро наше та монархів союзних держав, захоплює та продає в мусульманське рабство християн-католиків, наших вірнопідданих, заподіючи таким чином шкоду християнській вірі та справам імперії.
Важка тінь пролягла на обличчі ван Герста. Згорблена постать його випросталася. Тепер він уже не чекав дива.
— Ми, Максиміліан Перший Габсбурґ своєю владою наказуємо нашому підданому дейхграфу Йоганну ван Герсту ув’язнити його брата Ханса і доставити у залізі перед справедливий гнів нашої королівської персони. Лише після цього ми знайдемо можливість повторно розглядати дане звернення.