— Я власноруч зарубаю кожного, хто зробить хоч крок до галер! Наказую мовчати! І нехай Аллах пролиє вогонь на ваші голови, якщо хтось із вас мовить ще хоч слово! Говори, Шейтан-бею!
— Володарю, — промовив Лук’ян, — я знаю, як знищити галеони невірних. Щойно Аллах відкрив мені очі. Дозволь узяти третій бунчук і передати твій наказ. Для знищення кожного з них мені треба лише дві галери. Я навчу капуданів, як це зробити. Дозволь плисти, бо дорога кожна мить. Здіймається вітер, і скоро їхні галеони стануть повороткими, тоді я нічого не зможу.
— Іди, Шейтан-бею, — звелів Хизир. — Але запам’ятай — я забороняю тобі йти у бій. Лише передати наказ.
— Володарю, — вклонився той, — на моїй галері нема жодної гармати, а реїсів не більше, ніж весел у кочетах. Вона непридатна для бою.
Його уклін був низький, проте очі уникли зустрічі з поглядом бейлербея усіх морів.
Позбавлена половини команди та усіх гармат, ця галера мала високу посадку і стояла зовсім близько берега — так, що лише кількох гребків веслами двом бедуїнам вистачило для того, щоби борт човна торкнувся її корми. Шейтан-бей легко вискочив на палубу і рушив до Абдалкаріма, який нервово ходив від одного борта до іншого, молячись до Всевишнього, але не одержуючи підтримки. У морі розпочалася битва, а він, замість бути там, навіть не мав уяви про її хід.
— Абдалкаріме, настав і наш час. Ось золотий бунчук. Ми йдемо у бій, і нехай нам допоможе Аллах! Я обіцяв тобі славу та прихильність бейлербея. Сьогодні ми отримаємо їх. Слухай мене, і нехай твої реїси ретельно виконують накази.
Весла спінили воду, і галера, не піднімаючи вітрил, рушила крізь стрій інших, доки не вийшла у перший ряд та зупинилася між двома суднами. З палуб реїси бачили цей рух і оглядалися, супроводжуючи очима радника капудан-паші.
— Насіре, Масуме! — Шейтан-бей підняв над головою золотий бунчук, звертаючись до капуданів двох сусідніх галер. — Ми йдемо у бій.
Галери спливлися бортами, і Шейтан-бей перескочив на палубу іншої. Золотий бунчук у його правиці виблискував, заворожуючи реїсів.
— Масуме, накажи скинути гармати у воду. Посади на весла найсильніших. А крім гребців залиши собі два десятки кращих реїсів. Інші нехай перейдуть на задні галери. І поквапся. Здіймається вітер, можемо не встигнути.
На якусь хвильку люди застигли, бо ніхто не очікував почути такий наказ. На Шейтан-бея з острахом дивилися десятки пар очей, не розуміючи, навіщо це робити. А далі, за знаком Масума-реїса, усе прийшло в рух. Три гармати, ядра шубовсали у воду, бризкаючи на пересохлі дошки палуби та людей. Гомін нерозуміння стояв навколо, коли ще одна галера пристала з корми і зайві воїни почали перелазити туди.
— Насіре, — промовив Шейтан-бей, відвівши капуданів галер набік, — ми захопимо і знищимо величезні кораблі невірних. Це наказ Хизира. Ти бачиш їх. Я вдарю по меншому. Твій — більший, той, що стоїть поруч із ним. Якщо страх володіє кимось із вас, говоріть про це вже, зараз.
Вони мовчали, поки зрештою Насір-реїс не сказав:
— У моєму серці нема страху. Але щойно десять наших галер, озброєних гарматами, не змогли зробити цього. Як зробити це нам двом голіруч?
— Вони були важкі на ходу, — відповів Лук’ян. — Позбавлені гармат і зайвих воїнів, наші галери летітимуть, немов стріли. У них невірним важче буде влучити. І коли ми проб’ємо їхні борти та підемо на приступ, інші зможуть підплисти й довершити почате. З пробитими бортами, в яких застрягнуть носи наших галер, вони не зможуть обертатися. Насіре, Аллах із нами. До бою!
Абдалкарім чекав на своїй галері, готовий відплисти, а тут, на палубі, залишилися тільки Шейтан-бей із Масумом.
— Масуме, я не все розповів Насіру, — похитав головою Лук’ян. — Тобі мушу сказати. Я не атакуватиму менший галеон, а також піду на більший. Це мудре рішення підказав мені Аллах. Менший галеон буде твоїм. Бачиш ось цю гору? Коли наші з Масумом галери відпливуть на таку відстань, як до неї, рушайте за нами. А далі стеж за мною і роби усе так само, як я. У тебе розумна голова, Масуме-реїсе. Ти побачиш мою хитрість і все зрозумієш. І так само вдариш у менший галеон, як я зроблю з більшим. Після того, як розпочнеться бій, третій залишиться без захисту, і ті, котрі плистимуть за нами, самі побачать, як діяти.
— Я чув, Шейтан-бею, про твою хитрість та розум, — схилив голову Масум. — Сподіваюся, всемогутній Аллах дасть і мені сили не відстати від тебе на цьому шляху.
— Нехай Він береже тебе, — вклонився у відповідь Шейтан-бей.