— Як радиш учинити? — подумавши, запитав дейхграф.
— Мілорде, припиніть катування. Ми ще вирішимо, як діяти далі. І матимемо змогу перевірити деякі його слова. Принаймні, якщо флотилія південних каперів стала біля берегів Британії, про це обов’язково повідомлять регента. А отже, знатимемо й ми. І якщо це справді так, то, прилаштувавши свої скарби у королівському банку, Джоні зробить удар у відповідь. Ваш брат ніколи не складе зброї, і ми повинні готуватися. А цей в’язень — єдина мотузка, що веде до Ханса.
— Маєш рацію, Кунраде, — згодився той. — Годі катувань. Але… Накажи катові — нехай його скалічить. У цього в’язня надто сильні руки. З вигляду вони здатні розгинати ґрати. Нехай перетне сухожилки.
— Слухаюся, мілорде, — Кунрад схилив голову. — Але… Ці руки могли б бути корисними у корабельні. Хто зна? Раптом усе, що він казав, — правда?
— Гаразд, вирішуй сам, — по хвилі роздумів мовив Йоганн. — Але… Якщо він одного дня зникне, подушивши сторожу, питатиму з тебе.
Обидві галери зчепилися бортами, і люди у чалмах, поприпинавши канати з обох боків, кинули трап. Нога, що стала на нього, була взута у грубий порепаний чобіт. Важке тіло, підперезане багатим поясом, ступило на палубу іншого судна. Той, хто стояв навпроти, був дуже схожий. Майже така сама борода, тільки трохи коротша, такі самі широкі плечі та міцний живіт, обставлений руків’ями зброї.
— Нехай благословить тебе всемогутній Аллах! — виголосив Хизир, провівши руками по обличчю та схиляючи голову перед братом.
Арудж розкрив обійми, приймаючи його. Люди загомоніли, перескакуючи на чужу галеру, де хто міг. Вони віталися, кричали, несамовитий регіт лунав у різних кінцях обох кораблів. З одного борту на інший передавали невеличкі діжі й загорнуті у тканину пакунки. Прозорі хвилі гойдали усе це, накочувалися на скелястий берег, але звуку прибою вже не було чути. Неподалік, опустивши вітрила, стояло ще дві галери реїсів з піднятими веслами.
— Невже це правда? — стурбовано запитав Арудж.
— Так, брате, — скрушно похитав головою Хизир. — На жаль. Мої люди повернулися з Тлемсени. Емір Абу Абдал уклав угоду з невірними. Вони не воюватимуть. Натомість наступного року разом влаштують похід на Аль-Джазаїр. Невірні йтимуть морем. У них великі кораблі, що мають багато гармат. Десять наших галер потрібно, щоб забрати їх з одного лише галеона. А доти невірні сидітимуть за стінами Вахрана й Аль-Кебіра. Емір слатиме їм каравани з їжею. А коли прибудуть їхні галеони, Абу Абдал Мухаммад поведе своє військо, щоб узяти Аль-Джазаїр зі суходолу, а звідти напасти на Джербу.
Арудж лише заскрипів зубами. Єдиний величезний кулак його разом із гаком, учіпленим на місці обрубаної руки, гримнули у борт, а сам ватажок реїсів у безсилій люті замотав головою.
— Казав же я тобі, брате, — вів далі Хизир, — що нам потрібен берег Магрибу. Аль-Джазаїр. Там їжа. Туди приходять каравани купців. Там ремісники, яких ти вивіз із Гранади, врятувавши від невірних. Отже, там зброя, мотузки, скло, діжі… Усе, що потрібно, аби прожити. Пора кидати хибну справу. Можна усе життя топити галеони невірних поодинці, та його не вистачить, аби пустити на дно усі — їх надто багато. Досить. Час ставати володарем на Магрибському березі.
— Я зроблю це! Присягаюся іменем Аллаха, зроблю! І не чекатиму весни. Аль-Джазаїр буде нашим. Ми також укладемо угоду з правителями бедуїнів, які замучилися терпіти еміра. І воюватимемо за цей берег. Шкода, що я тебе не слухав. Тепер буде по-іншому.
Але обличчя Хизира і далі залишалося стурбованим.
— Ти не задоволений, брате? — не зрозумів Арудж. — Чи є ще щось, про що ти мені ще не сказав?
— Є, — дивлячись йому в очі, рішуче мовив Хизир. — Але це може викликати твій гнів. Ти скажеш, що я забагато слухаю Сінана. Скажеш, що твій брат перетворився на юдея.
— Говори! — звелів Арудж.
— Брате, — мовив Хизир, — нас багато, але невірних ще більше. Той, хто був там, розповідає, що їхнім гарматам та кораблям нема ліку, а самі вони вдягнуті у залізо. Їхні землі простягаються туди, де вода твердне від холоду. Їхні галеони перепливли найбільше море, за яким сідає сонце, і везуть звідти золото, запаси якого не закінчаться ніколи.