— Тайлере… військові будуть змушені втрутитися! Місто так заповниться журналістами та патологічно охочими пхати носа в чужі справи, що вони будуть змушені оголосити в нас карантин. Скажуть, можливо, що роблять це задля нашої ж безпеки, а насправді зроблять так, щоб народ не повстав. Поведінку диктатора передбачити можна, поведінку відьми — ні. Ти не залишиш їм жодного вибору, окрім як відрізати нас від решти світу… Ти й досі вважаєш, що в тебе зараз немає жодних свобод?
Тайлер роздумував недовго.
— Можливо, спочатку так і буде. Але подумай: усі ці камери по периметру нададуть нам чудову платформу для нашої розповіді! Співчуття буде всеосяжним. А можливо, ми навіть вирішимо саму проблему! Нехай про це довідається світ. Невже ми, в біса, перше місто в історії людства, над яким тяжіє прокляття?
Стів був спантеличений. Бо то вже була не якась скороминуща думка. Тайлер говорив дуже обдумано і переконливо. Але ж це було неможливо. Стів згадав одне з багатьох запитань, якими емоційно закидав їх минулої ночі Берт Делароса: «Як вдалося настільки довго тримати в таємниці таку масштабну річ?» Саме це найбільше дивувало новачків. І відповідь Стіва була найкращою констатацією неможливості втілення ідеалів Тайлера: «Усе зводиться до нашого прагнення вижити. Якщо воно зникне, майже стовідсотково усе закінчиться нашою смертю. Кожного разу, коли сюди прибували Чужинці, байдуже, чи то військові посадові особи, чи дослідники потойбічних явищ, вони завжди поєднували страх і невірство з прагненням відкрити Катаріні очі. Вони ніби стають тут одержимими цим бажанням. Або це закінчується трагедією, як у 1967 році, або потрібно достобіса хабарів, щоб змусити їх забратися геть. Ось чому ми робимо все, щоб її приховати. Ми будуємо довкруж неї кахляні стіни або ставимо ширми перед нею, коли вона з’являється у ресторанах чи в супермаркеті. Минулого року під час великодніх свят вона з’явилася в одному із проходів у «Маркет енд Делі» і вирішила простовбичити там три дні. Ми мусили надягти на неї великоднього зайця на людський зріст, порожнього усередині, ніби плетену накривку на чайник. Пойнт за це викликав Гріма на килим, але ж їм там важко зрозуміти, якими винахідливими нам доводиться бути! Ми перекриваємо вулиці, якими вона прямує, ми висаджуємо кущі навколо неї, якщо вона стоїть біля пішохідної доріжки у лісі… робимо усе, аби тільки це спрацювало. А знаєте, яка наша найбільша хитрість? Ми нею вихваляємось! Саме так, як вихваляються своїми НАО у Розвелі. Чи помітили ви яскраво розмальовану фігуру скоцюрбленої старої жінки з мітлою перед кафе «Сью’з Гайленд Дайнер»? Вона схожа радше на Злу відьму Заходу з «Чарівника країни Оз», аніж на Катаріну, але то нічого. Поряд із нею — табличка з написом: «БЛЕК-СПРІНГ, БАТЬКІВЩИНА ВІДЬМИ ЧОРНОЇ СКЕЛІ». «Гайленд Дайнер» влаштовує окрему лісову екскурсію до відьми. Час від часу на неї роблять групове замовлення, здебільшого, пенсіонери або діти — учасники місцевих шкільних екскурсій. Вони мають можливість сфотографуватися разом із відьмою, яку грає міська актриса. Розумію, це звучить трохи заїжджено та провінційно, але таке прикриття — ідеальне. Ми ж не можемо дати гарантії, що її ніхто ніколи не побачить. Ми живемо в туристичній зоні, багато людей вирушають на природу або подивитися пам’ятки. А якщо вже хтось із приїжджих її побачить, хоча це трапляється рідко, бо ж Роберт Грім працює добре, тоді ми відправляємо на те місце десант — ніби екскурсію від Сью, де і відьма, і всі учасники — актори з Блек-Спрінга, а це забезпечує зручне пояснення побаченому. І на тому кінець».
Ідея Тайлера про камінг-аут докорінно суперечила пуританському духу міста. То був бунтівний ідеалізм, а у громаді, що керується страхом, бунт був небезпечною річчю. Ідеалізм мав бути пожертвуваним на вівтар безпеки, увесь, до останньої краплини. І Стів зробить усе, щоб не допустити ситуації, за якою на цьому вівтарі опиниться Тайлер.
— Послухай, — звернувся він до сина, — я дуже тобою пишаюсь. Ти захищаєш свої ідеали. Але ж дев’ять із десяти мешканців Блек-Спрінга воліють нічого не міняти, оскільки бояться наслідків. Жодного шансу на те, що подібну пропозицію схвалить рада. Заради всього святого, чому ти хочеш розпочати бій, заздалегідь приречений на поразку?
Тайлер зіщулився і завмер у цій незручній позі.