— Стіве, з цими релігійними фанатиками нам доводиться жити разом.
Він перекотився ближче до неї, позіхнув і відповів:
— Більшості з них не завадило б трішки кровопускання. Я б з радістю зробив це для них безкоштовно.
Джоселін захихикала і поцілувала його.
— Була одна людина, яка пишалася тобою цього вечора, — сказала вона, відсторонившись. Стів запитально звів брову, і дружина продовжила: — Тайлер. Я бачила, як він на тебе дивився. Він справді пишався тим, як ти захищав свої ідеали, пане лікарю. Гадаю, вам обом це піде на користь після тієї бучі з приводу Лорі.
«Сподіваюся, що так, — подумав Стів. — Можливо, на якийсь час це розрядить атмосферу, але не вгамує його тривоги. Він щойно зіткнувся з фактом: ситуація не зміниться ніколи. Лялькове шоу, свідком якого він сьогодні був, лише підтверджує це, йдучи урозріз з усім тим, у що він вірить».
Вони покохалися й поснули в обіймах одне одного. Стівові наснилося, що в їхній спальні з’явилася Катаріна ван Вайлер, вона стояла, ніби чорний моноліт серед тіней, тільки її очі були відкриті й жевріли демонічним світлом. Він прокинувся весь у поту, і як тільки усвідомив, що це був сон, то миттю схопився, скинувши ковдру. Джоселін міцно спала на своїй половині ліжка.
Звісно, Катаріни в кімнаті не було, але, попри те, Стів встав й попрямував до сходів. Відколи вони з’єднали свою долю з Блек-Спрінгом, Катаріна двічі з’являлася в них у спальні. Першого разу це сталося до того, як народився Метт: вона стояла вночі біля еркерного вікна, ніби виглядала з нього. Стів і Джоселін, заціпенілі, спостерігали за нею з ліжка, як туристи роздивляються страхітливих тварин зі спеціальної засідки для спостереження за дикою природою. Другий випадок стався кілька років тому — вона стовбичила біля їхнього ліжка три дні й три ночі. Тоді Джоселін наполягла на тому, щоб спати на кушетці.
Стів оглянув увесь будинок, включно з першим поверхом і гаражем. Всюди він вмикав світло, бо знав, що закричить, якщо наштовхнеться на відьму в темряві. Він перевірив усі двері. Сенсу в тому не було, але від цього стало спокійніше. Будинок був тихим і порожнім. У кошику лежав Флетчер, він з цікавістю поглянув на господаря і стиха заскавучав.
«Господи, йди вже до ліжка», — сказав Стів самому собі, здригаючись від холоду та витворів власної уяви. Коли вітер стуконув гілкою в еркерне вікно, він ледве стримав крик. Довго не роздумуючи, пірнув у ліжко, прикусив губу, дивуючись власній дурості, а потім швидко заснув.
Розділ 12
Наступного ранку Тайлер спустився вниз о чверть на дев’яту. Решта членів сім’ї вже сиділи за столом і снідали. У Метта були сині кола під очима, а біля його ліктя лежав розгорнутий підручник історії. Джоселін усе ще була в халаті. Від запаху свіжих булочок з печі рот Тайлера завжди наповнювався слиною, але сьогодні він не звернув на нього уваги. Не кажучи ані слова, він підтягнув стілець до столу й почав механічно жувати крекер.
— Овва, хтось таки добре виспався уночі, — прокоментував це Метт.
— Стули пельку, недоумку, — огризнувся Тайлер.
Джоселін поклала ножа на тарілку.
— Гей, хлопці, припиніть… — сказала вона.
— Та я всього лише запитав, як йому спалося, — запротестував Метт. — Чуваче, не будь таким вразливим. Трясця…
— Отака велика щаслива сімейка, — прокоментував Стів. — Хлопці, покваптеся, бо пропустите автобус.
— Сьогодні день підвищення кваліфікації персоналу, — сказав Тайлер, — забув вас попередити.
— Правда? — здивувався Метт — І як це тобі так пощастило?
— То лише для старшокласників, не для середніх класів.
Брехня вистрибнула перш ніж він її помітив. До тієї миті він і не усвідомлював, що зібрався прогуляти уроки. Його непокоїло те, з якою легкістю він брехав батькові, а надто те, що від цього анітрохи не почувався винним. Звісно, усього батькам знати не треба, проте щось таки змінилося в їхніх стосунках із того часу, як він ствердно відповів на важливе батькове запитання: «Сподіваюся, ти ж нічого більше з рукава зненацька не вихопиш?» Відтоді він став на шлях, з якого просто так вже не міг звернути.
— Чудово. Тоді ти вигуляєш собаку, — сказав Стів.
Тайлер знизав плечима і витяг іще один крекер з пачки. Метт обняв на прощання Джоселін і Стіва й попрямував на автобусну зупинку. Коли за ним грюкнули задні двері, Джоселін щось пробуркотіла, але не побігла за ним услід, а натомість налила собі ще чашку кави. Усе як завжди: настав новий день, і ніякого біса не змінилося. Раптом Тайлер відчув потребу проблюватися. Він відклав крекер. З пор на його шкірі потік піт, а шлунок стиснув спазм.