Але хіба Тайлер вже не досить покараний тим, що мусив спостерігати за звірствами своїх так званих друзів? Йому довелося на власні очі побачити наслідки своєї дурості. В останні двадцять чотири години Тайлер пройшов крізь пекло і повернувся звідти. Подібна істерика не береться нізвідки. Тайлер не міг насмілитися навіть перевірити за «ВІДЬМАппом», де перебувала Катаріна, боячись, що місто вже накрив армагеддон. Коли ж Стів запевнив його у відсутності жодних незвичних повідомлень, а також у тому, що відьма після каменування поновила звичайну поведінку, почуття полегкості переповнило Тайлера.
— Я повинен доповісти про це. Ти ж це розумієш? — вимовив Стів після довгої, болісної мовчанки, коли Тайлер розповів йому усе.
Тайлер повільно і налякано кивнув.
— Справи настільки погані, що гірше нікуди. Якщо твої дружки підуть далі, почнуть помирати люди. Цієї відповідальності я не витримаю.
Тайлер запевнив, що все розуміє.
— Це — не твоя провина, ясно? Той Джейдон геть збожеволів, і йому потрібно допомогти. Хтось має покласти цьому край. — Сказавши це, він збагнув, що розмовляє здебільшого сам із собою, намагаючись виправдати план, що повільно вимальовувався у нього в голові. Він кивнув на знак впевненості, але впевненість та була дуже сумнівною. — То дійсно не твоя провина.
— Я просто не второпаю, — сказав Тайлер, — чому в усе це вліз Бурак. Джейдон — навіжений, Джастін — просто дурень, але Бурак… він завжди був розсудливим.
— Ну, він просто зрештою зламався, — відповів Стів, роблячи на цих словах більший наголос, ніж йому хотілося. — Ти ж знаєш, Блек-Спрінг робить таке з деякими людьми.
Але Тайлер, здавалося, пропустив це зауваження повз вуха. Нарешті він підняв очі й поглянув на батька.
— Мені страшно подумати, що з ним станеться.
По правді кажучи, Стіва і самого жахало те, що чекало на всіх цих хлопців. Було ясно одне: якісь наслідки мали бути. Вони порушили усі можливі статті Постанови про надзвичайний стан, спричинили вбивство Флетчера і поставили під загрозу життя усіх у Блек-Спрінзі. Можливо, якраз Дудлтаун і стане для них тією шоковою терапією, якої вони потребують, щоб усвідомити, якою чортівнею займалися… але десь у глибині душі Стів боявся, що Дудлтауном усе не обмежиться. Вже того, що накоїв Тайлер, було досить для його відправки в Дудлтаун. Якщо доступ до кадрів з каменуванням відьми радикально не обмежити, можуть початися масові заворушення.
Зненацька його пройняли дрижаки. «Ті недоумки через свій дебілізм заслуговують на те, щоб понести на собі всю провину. Тайлер усе робив з ідеалістичних міркувань. Невже він має бути за це покараний?» У Стіва пересохло в роті, коли до нього повернулися спогади про його власні самовбивчі думки, тоді, дуже давно, у бунгало на таїландському пляжі, під час першої вагітності Джоселін.
Отаким мав бути і Дудлтаун. А потім він згадав невимовно безпорадний, благальний погляд синових очей: «Тату, допоможи мені».
Стів прийняв рішення. І зараз, коли його син знищував результати своїх кількамісячних зусиль, Стів не міг не усвідомлювати того, що вони втрачають унікальний шанс на справжній прогрес, реально заганяючи Блек-Спрінг у сімнадцяте століття. І водночас його роздирали сумніви: чи правильно він усе робить?
— Все, закінчив, — сказав Тайлер.
— Повністю знищив?
— Так.
— Усе? — Стів хотів почути конкретніші підтвердження.
— Так. Увесь вміст стерто, і я знищив також URL-адресу.
— А її не можна відновити?
— Не зовсім. Адреса буде на карантині сорок днів. Раптом я захочу відновити її абощо. Але реєстрація домену є анонімною, отже, моїх особистих даних ніхто не побачить. Хіба тільки, якщо звернутися до поліції. — Тайлер замислився. — Ти ж не думаєш, що вони зайдуть так далеко?
«Ні в чому не можна бути впевненим, — подумав Стів. — А що як Відьмоконтроль залучить Вест-Пойнт?» Та якщо й так, шанси на те, що Тайлера кинуть за ґрати, невеликі, вирішив він. Якщо заарештують Джейдона, той донесе на нього, в цьому можна не сумніватись. Можливо, інші двоє підтвердять Джейдонові показання, але, найімовірніше, вони просто мовчатимуть про свою роль у Тайлеровому проекті, боячись гірших наслідків.
Отже, усе зведеться до єдиного звинувачення з боку затиснутого у глухий кут душевнохворого злочинця, а навіть у Блек-Спрінзі розуміли, що й рідну матінку можна продати заради визволення зі скрутного становища.
«Стіве, ти вирушив шляхом, сповненим пасток, і немає засобу дізнатися наперед, якими можуть бути наслідки. А ти хоча б подумав про те, що, можливо, подібне втручання Тайлерові взагалі не допоможе?»