— Тебе, чоловіче, треба до Дудлтауна запроторити, — верещала Гризельда йому навздогін. — Стережись, а то я донесу про тебе раді! Я знаю, ти з тих вундеркіндів Гріма! І я дізнаюсь, як тебе звати!
Вона з граційністю бегемота покрокувала назад і грюконула дверима. А в центрі управління Воррен від реготу аж завивав, ніби вовк у місячну ніч.
— Цій жінці треба «Оскара» дати, — стогнав він.
Та як там що, Грім не розумів, яким чином Гризельдині справи були пов’язані зі смертю собаки або із закривавленим струмком. Однак втручання у відьмині справи все одно було суворо заборонено через непередбачувані наслідки такої поведінки. У Гріма не було іншого виходу, як сповістити про все Колтона Метерса. Голова ради зустрівся з ним у своєму котеджі на вершині Соснового пагорба, обнесеному старим, іржавим парканом, ніби то був сам будинок Франкенштейна. Стариган слухав розповідь, дедалі сильніше насуплюючись, а наприкінці здивував Гріма тим, що сказав:
— Роберте, облиш це. Пані Холст — чесна жінка, недавно вона пережила величезний стрес. Та й до того ж, ми маємо почекати й подивитися, якими будуть наслідки її дій. Може, не такими вже й поганими.
Грім не вірив власним вухам.
— Але ж вона…
— Добре, що ти порушив це питання, — продовжив Метерс, наче нічого не сталось, — і ми, звичайно, повинні наглядати за пані Холст, але наразі раджу тобі: не чіпай лихо, доки тихо.
Роберт Грім хотів закричати йому в обличчя, що те лихо пробудилося ще кілька століть тому, що воно насправді блукає вулицями міста з піною біля рота й вишкіреними зубами. Але довелося повертатись додому ні з чим. «Він покриває її через справу Рота, — подумав Грім. — Коли ж він нарешті припинить гратися в цю брудну гру?»
І відразу ж знайшлася відповідь: «Коли ти сам матимеш міцні яйця і даси йому відсіч».
Але Грім не хотів втрачати роботу й тому припнув язика. Увечері, після того, як вщухла буря і відьма нарешті покінчила зі своєю незрозумілою пристрастю до мертвого павича, він подумав, що, можливо, так буде краще. Авжеж, це порушення протоколу і навіть лицемірство, але нехай вже буде. Усе, здається, повертається до звичного стану. Ніхто не хотів більше говорити на цю тему, яка до того домінувала в усіх розмовах. Люди воліли забути про тривогу, стерти будь-які спогади про неї. Так само зробив і Роберт Грім. Він почав вірити у те, що сталося маленьке диво: Блек-Спрінг подолав смугу пов’язаних з Катаріною нещасть — та ще й майже без утрат.
Так він і міркував собі аж до вечора суботи, коли погані новини знову постукали у двері.
Мовчки і з закам'янілими обличчями Клер, Воррен і Грім — присутні на той час співробітники Відьмоконтролю — слухали Стіва Гранта і Піта Вандермеєра. Говорив головним чином Стів. Ось про що вони розповіли: Джейдон Холст — Боже мій, уявіть собі, син отієї відчайдушної вдови м’ясника — систематично тероризував відьму, встромив у неї канцелярського ножа, а потім нацькував на неї собаку Гранта. А щоб помститися за загибель Флетчера, Джейдон, Джастін Вокер та Бурак Шеєр записалися добровольцями Відьмоконтролю і тим отримали безперешкодний доступ до Катаріни, а Грім на це повівся. Про приголомшливі, жахливі наслідки тієї грубої помилки свідчило відео, зняте сином Гранта.
Коли кліп добіг кінця, довгий час ніхто з них не міг вимовити ані слова. Тіснувата зона відпочинку Відьмоконтролю раптом здалася вкрай замалою, ніби з неї висмоктали кисень, і вони повільно задихалися. Грім відчув, як його серце несподівано стрибнуло, ніби кінь, що стає дибки, потім зробило ще кілька таких стрибків, перш ніж повернутися до звичайного ритму.
Милосердний Господи, каменування. На отих кількох кадрах, де видно, як вони жбурляють каміння їй в обличчя.
Раптом його обпекла думка, яскрава, ніби палаючий фосфор: «Вони ж легко могли розірвати шви на її очах!»
Клер, що так і сиділа з розкритим ротом, заговорила першою:
— Коли це сталося? Ви кажете, у четвер по обіді?
Стів кивнув.
— Мабуть, до четвертої, тому що о четвертій Метт і я повернулись додому.
Її очі ставали усе ширшими, і Грімові геть не подобався їх вираз.
— Можете точніше визначити час?
Стів повернувся до макбука, двома пальцями клацнув по відео і відкрив меню властивостей.
— Дивіться, ось воно. Вміст створено: четвер, 8 листопада 2012 року, 15:37.
— Боже мій! — Клер затулила руками рот, ляснувши себе по губах. — Саме тоді померла та стара пані.