Світловолоса дівчина кинулася до дверей, але не зуміла їх зачинити. Хоча грізно вертіла шаблею й верещала, пахолки випхали її з-під арки. Цірі помітила, як один дзиґнув її сулицею, побачила, як дівчина падає навколішки. Стрибнула, від вуха тнучи Ластівкою; з іншого боку, страхітливо січучи довгим мечем, підбігав Чорний Рицар. Світловолоса дівчина, усе ще стоячи на колінах, вихопила з-за пояса сокирку й кинула нею, поціливши одному із зарізяк просто в обличчя. Потім доскочила до дверей, зачинила їх, а рицар спустив засув.
— Уфф, — сказала дівчина. — Дуб і залізо! Поки вони через те прорубаються, трохи часу мине!
— Вони не стануть втрачати час, пошукають іншої дороги, — оцінив резонно Чорний Рицар, після чого раптом спохмурнів, побачивши штанину дівчини, що вже просякла кров’ю. Дівчина махнула рукою: мовляв, нічого.
— Тікаймо звідси. — Рицар зняв шолом, глянув на Цірі. — Я Кагір Мавр Диффрин, син Келлаха. Прибув я разом із Ґеральтом. На твій порятунок, Цірі. Знаю, що це неймовірно.
— Бачила я більш неймовірне, — буркнула Цірі. — Далекий ти шлях подолав… Кагіре… Де Ґеральт?
Він дивився на неї. Вона пам’ятала його очі з Танедду. Темно-сині та м’які, наче атлас. Красиві.
— Рятує чародійку, — відповів він. — Ту…
— Йеннефер. Ходімо.
— Так! — сказала світловолоса, затягуючи імпровізовану пов’язку на стегні. — Треба ко́пнути ще кілька дуп! За тітоньку!
— Ходімо, — повторив рицар.
Але було запізно.
— Тікайте, — прошепотіла Цірі, побачивши, хто наближається коридором. — Це втілений диявол. Але він хоче тільки мене. Вас він не буде переслідувати… Біжіть… Допоможіть Ґеральтові…
Кагір покрутив головою.
— Цірі, — сказав лагідно. — Я дивуюся тому, що ти говориш. Я їхав на кінець світу, аби тебе знайти, урятувати й захистити. А ти бажаєш, аби я зараз утік?
— Ти не знаєш, із ким маєш справу.
Кагір підтягнув рукавички, здер плащ, обкрутив його навколо лівої руки. Махнув мечем, крутнув ним, аж зафуркотіло.
— Зараз дізнаюся.
Бонгарт, помітивши всю їхню трійцю, затримався. Але лише на мить.
— Ага! — сказав. — Підмога прибула? Твої товариші, відьмачко? Добре. Двома більше, двома менше. Ніякої різниці.
Цірі раптом відчула прозріння.
— Прощайся з життям, Бонгарт! — крикнула. — Це твій кінець! Натрапила коса на камінь!
Певно, перебрала — він зловив фальш у її голосі. Затримався, глянув підозріло.
— Відьмак? Справді?
Кагір крутнув мечем, стаючи в стійку. Бонгарт ані здригнувся.
— А молодші, ніж мені здавалося, чаклунці до смаку, — просичав. — Глянь-но, юначе, сюди.
Розвів комір сорочки. У кулаці його блиснули срібні медальйони. Кіт, грифон та вовк.
— Якщо ти насправді є відьмаком, — заскреготів зубами, — то знай, що твій власний знахарський амулет зараз оздобить мою колекцію. Якщо ти не відьмак, то будеш трупом раніше, ніж встигнеш моргнути. Тому мудро було б тобі зійти мені зі шляху й утекти, де дідько сидить. Я хочу оту дівку, до тебе претензій у мене немає.
— Побалакати ти мастак, — спокійно сказав Кагір, крутячи вістрям. — Перевіримо, чи тільки побалакати. Ангулемо, Цірі. Тікайте!
— Кагіре…
— Біжіть, — виправився він, — на допомогу Ґеральтові.
Вони побігли. Цірі підтримувала Ангулему, яка шкутильгала.
— Ти сам цього хотів, — Бонгарт примружив вицвілі очі, зробив крок, крутячи мечем.
— Я сам цього хотів? — повторив глухо Кагір Мавр Диффрин еп Келлах. — Ні. Так хоче призначення!
Вони скочили один до одного, зійшлися швидко, оточили себе диким танцем клинків. Коридор наповнився брязкотом заліза, від якого, здавалося, тремтять і хилитаються мармурові барельєфи.
— А ти непоганий, — вигарчав Бонгарт, коли вони розчепилися. — Непоганий ти, юначе. Але ніякий не відьмак, мала змія мене обдурила. Ти вже труп. Готуйся до смерті.
— Побалакати ти мастак.
Кагір глибоко вдихнув. Бій переконав його, що з риб’ячооким шансу він не має. Тип був для нього надто швидкий і сильний. Єдиний шанс був у тому, що той поспішав, аби переслідувати Цірі. І явно нервувався.
Бонгарт атакував знову. Кагір парирував удар, зігнувся, стрибнув, схопив супротивника за пояс, пхнув на стіну, гепнув коліном у пах. Бонгарт схопив його за обличчя, із силою вдарив руків’ям у скроню, раз, другий, третій. Третій удар Кагіра відкинув. Він побачив блиск клинка. Парирував рефлекторно.
Надто повільно.