— Тож розв’яжімо цю проблему, — Філіппа Ейльгарт поклала долоні на стіл. — Прошу вас, пані, сказати своє рішення. Чи ми маємо дозволити, аби гордовита панянка Цірі поїхала до Рівії? На зустріч із якимось відьмаком, для якого скоро в її житті не буде місця? Чи маємо ми допустити, аби вкорінився в ній сентименталізм, якого скоро вона повинна буде позбутися максимально? Шеала проти. А інші пані?
— Я також проти, — заявила Сабріна Ґлевіссіг. — І також із причин принципових. Дівчина мені подобається, подобаються мені, що тут і казати, її зухвалість і тверде нахабство, я волію це, аніж теплу галушку. Я не мала б нічого проти її прохання, особливо маючи на увазі, що вона беззаперечно повернеться сюди: такі, як вона, слова не порушують. Але панянка наважилася нам погрожувати. Тож нехай знає, що ми насміхаємося з таких погроз!
— Я проти, — сказала Кейра Мец. — З причин практичних. Дівчина подобається й мені, а той Ґеральт ніс мене на Танедді на руках. Немає в мені ані крихти сентименталізму, але було мені тоді страшенно приємно. Був би то спосіб віддячити. Але ні! Бо ти, Сабріно, помиляєшся. Дівчина є відьмачкою й намагається нас по-відьмачому перехитрити. Коротко кажучи — завіятися.
— Чи хтось тут, — запитала Йеннефер, зловороже тягнучи слова, — насмілюється сумніватися в слові моєї доньки?
— Ти, Йеннефер, мовчи, — просичала Філіппа. — Не відзивайся, аби я не втратила терпець. У нас є три голоси «проти». Слухаємо інших.
— Я голосую за те, аби дозволити їй поїхати, — сказала Трісс Мерігольд. — Я знаю її та ручаюся за неї. Я хотіла б також, якщо шановне товариство на те погодиться, супроводжувати її в тій подорожі. Допомогти їй, якщо вона погодиться, у рішеннях та роздумах. І, якщо вона погодиться, і в розмові з Ґеральтом.
— Я також голосую «за», — усміхнулася Маргарита Ло-Антіль. — Вас здивує те, що я скажу, але роблю я це для Тіссаї де Фрьес. Тіссая, якби вона тут була, обурилася б на думку про те, що для утримання єдності Ложі треба використовувати примус та обмеження особистої свободи.
— Я голосую «за», — сказала Франческа Фіндабайр, поправляючи мережива на декольте, — бо причин тому багато, і говорити про них я не мушу й не стану.
— Я голосую «за», — настільки ж лаконічно сказала Іда Емен еп Сівней. — Бо так наказує мені моє серце.
— А я проти, — сухо заявила Ассіре вар Анагід. — Не керують мною жодні симпатії, антипатії чи питання принципові. Я боюся за життя Цірі. Під опікою Ложі вона в безпеці, а на шляхах, що ведуть до Рівії, залишиться легкою ціллю. А я боюся, що знайдуться й такі, які, відібравши в неї ім’я та самість, усе ще вважають, що того замало.
— Залишилося нам, — сказала досить ядуче Сабріна Ґлевіссіг, — дізнатися рішення пані Фрінгілли Віго. Хоча воно повинно бути очевидним. Дозволю собі нагадати всім пані про замок Рис-Рун.
— Я вдячна за нагадування, — Фрінгілла Віго гордовито підвела голову. — І я віддам свій голос за Цірі. Аби довести пошану й симпатію, які я маю до цієї дівчини. А передусім роблю я те для Ґеральта з Рівії, відьмака, без якого дівчини не було б сьогодні поміж нас. Який, аби врятувати Цірі, пішов на кінець світу, воюючи з усім, що ставало в нього на дорозі, навіть із самим собою. Було б підлістю відмовляти тепер йому в зустрічі з нею.
— Утім, замало було тут підлості, — цинічно промовила Сабріна, — і забагато наївної сентиментальності, яку ми маємо намір із цієї панни викоренити. Та що там, тут навіть про серце була мова. А результат такий, що шальки терезів стали в рівновазі. П’ять голосів «за», п’ять — «проти». Тож у нас тут мертва точка. Ми нічого не вирішили. Треба голосувати ще раз. Пропоную таємно.
— А навіщо?
Усі глянули на ту, яка відізвалася. На Йеннефер.
— Я все ще член тої Ложі, — сказала Йеннефер. — Ніхто мене цього членства не позбавляв. Не прийняли ви нікого на моє місце. Формально я маю право голосу. І, певно, зрозуміло, за що я голосуватиму. Тож голоси «за» переважають і справу вирішено.
— Твоє нахабство, — сказала Сабріна, сплівши оздоблені оніксовими обручками пальці, — перебуває десь на межі доброго смаку, Йеннефер.
— На твоєму місці я б мовчала в покорі, — серйозно додала Шеала. — Думаючи про голосування, предметом якого ти скоро станеш сама.