Йеннефер було досить тих, хто ко́пає.
З її розчепірених пальців вистрелив синій шипучий вогонь, що, наче батіг, шмагав обличчя, торси, руки людей, які її оточували. Засмерділо паленим м’ясом, крики та болісне виття на мить перекрили загальний рейвах і гармидер.
— Відьма! Ельфійська відьма! Чарівниця!
Наступний тип уже скочив до неї з піднятою сокирою. Йеннефер вистрелила йому вогнем прямо в обличчя — очі типа вибухнули, закипіли та із сичанням витекли на щоки.
Стало трохи менш людно. Хтось схопив її за руку, вона шарпнулася, готова палити, але це була лише Трісс.
— Тікаймо звідси… Йенна… Тікаймо…
«Я вже чула, як вона говорить таким голосом, — пронеслося в голові Йеннефер. — Губами, що дерев’яніють, що не зволожує навіть крапелька слини. Губами, які паралізовано страхом, які тремтять від паніки.
Я вже чула її, як говорить таким голосом. На горі Содден.
Коли вона помирала зі страху.
Тепер вона також помирає зі страху. Помиратиме від страху до кінця життя. Бо той, хто раз не переламає в собі боягузтва, помиратиме від страху до кінця своїх днів».
Пальці, якими Трісс чіплялася за її рукав, були наче зі сталі — Йеннефер визволилася з їх хватки з чималим зусиллям.
— Як хочеш, то втікай! — крикнула. — Сховайся за спідницями твоєї Ложі! Я маю що боронити! Я не залишу Цірі саму! І не залишу Ґеральта! Геть, голото! З дороги, якщо вам життя миле!
Натовп, що відрізав її від коня, відступив перед блискавками, що сипалися з очей і рук чародійки. Йеннефер потрусила головою, розсипаючи по спині чорні кучері. Виглядала, наче втілена фурія, наче ангел смерті, караючий ангел смерті з вогнистим мечем.
— Геть, по домівках, хами! — крикнула вона, шмагаючи натовп вогняним бичем. — Геть! Потаврую вас вогнем, наче скотину!
— Люди, то лише одна відьма! — долинув із натовпу звучний і металевий голос. — Одна миршава ельфійська заклинателька!
— Вона сама! Та друга втекла! Гей, дітлашки, до каміння!
— Смерть нелюдям! Смерть чаклунці!
— Хай згине!
Перший камінь свиснув у неї коло вуха. Другий гепнув у плече так, що вона аж заточилася. Третій ударив просто в обличчя. Біль спочатку полум’яно вибухнув в очах, а потім накрив усе чорним оксамитом.
Вона прийшла до тями та застогнала від болю. Обидва передпліччя й зап’ястки рвалися від болю. Рефлекторно потягнулася, торкнулася, відчула товсті пов’язки. Застогнала знову, глухо, розпачливо. Із жалем, що то не сон. І від жалю, що нічого не вдалося.
— Не вдалося тобі, — сказала Тіссая де Фрьес, що сиділа поруч.
Йеннефер хотілося пити. Прагнула, аби хтось змочив її вкриті липким нальотом губи. Але не просила. Гордість того не дозволяла.
— Не вдалося тобі, — повторила Тіссая де Фрьес. — Але не тому, що ти не старалася. Тяла ти добре й глибоко. Саме тому я зараз біля тебе. Якби то було лише вдавання, якби то була тільки дурнувата, несерйозна демонстрація, я мала б до тебе винятково зневагу. Але ти тяла глибоко. Всерйоз.
Йеннефер тупо вдивлялася в стелю.
— Я займуся тобою, дівчино. Бо, певно, варто. А потреба над тобою попрацювати буде, йой, буде. Доведеться не лише виправити тобі хребет та лопатку, але й вилікувати руки. Ріжучи вени, ти перерізала собі сухожилля. А руки чародійки — то важливий інструмент, Йеннефер.
Волога на вустах. Вода.
— Виживеш, — голос Тіссаї був серйозним, суровим навіть. — Твій час іще не настав. Коли ж він надійде, ти згадаєш цей день.
Йеннефер жадібно висмоктувала вологу з обмотаної мокрим бинтом палички.
— Я займуся тобою, — повторила Тіссая де Фрьес, лагідно торкаючись її волосся. — А зараз… Ми тут самі. Без свідків. Ніхто не побачить, а я нікому не розповім. Плач, дівчино. Виплачся. Виплачся востаннє. Потім тобі вже не можна буде плакати. Немає паскуднішого виду, аніж чародійка, що хлипає.
Вона опритомніла, кашлянула, сплюнула кров’ю. Хтось тягнув її по землі, була то Трісс: Йеннефер упізнала її за запахом парфумів. Недалеко від них по камінню дзвонили копита коней, вібрував крик. Йеннефер побачила вершника в повному обладунку, у білій яккі з червоними кроквами, який із висоти сідла хльостає по натовпу бичем. Каміння, що кидав люд, безсило відбивалося від обладунку й забрала. Кінь іржав, бився, квилив.
Йеннефер відчувала, що замість верхньої губи в неї картоплина. Принаймні один передній зуб був зламаний або вибитий, болісно калічив язик.