Того ж року в Реданії стався «тихий переворот»: було зміщено Сігізмунда Дійкстру — незмінного керівника зовнішньої та внутрішньої розвідки країни, найбільш впливову в королівстві людину й одного з ковалів перемоги Півночі. Наскільки можна розуміти, зміщено його чи не за безпосереднім наказом Філіппи Ейльгарт (а тому слід, на який вийшов Дійкстра і який стосувався винних у смерті короля Візіміра, навряд чи можна вважати нільфгардською брехнею).
Утім, насолоджуватися результатами перемоги (як тактичної — для Королівств Півночі, так і стратегічної — для Нільфгарду) жодній зі сторін не довелося довго: у 1268 р. настав Великий Мор, відомий як лихоманка Катріони. Усе, що ми знаємо про епідеміологічні загрози в середньовічних та ранньомодерних суспільствах, дає нам право говорити про велику смертність, особливо у великих містах. Страх перед мором був настільки сильним, що повторний його прихід у 1272 р. спричинив масові заворушення, жертвою яких стали чародійки.
Як відомо з джерел, у результаті від державного управління були відсторонені найбільш активні чародійки (причому як на півночі, так і на півдні: у святцях чародійських шкіл згадують як мученицю Філіппу, так і мученицю Ассіре). Результат — посилення ролі храмів (перш за все Храму Вогню) і спровоковане полювання на відьом (бо тут уже йшлося не про чародійок, які мали офіційний статус, а про розправу над підозрілими з точки зору натовпу жінками).
Утім, ці переслідування не позначилися на функціонуванні чародійських шкіл: як Горс Велен, так і Бан Ард продовжили своє існування як центри чародійської освіти. Більше того, «потім був час пропаганди, коли майстриням доводилося уже й виглядом своїм викликати повагу, подив і набожний ляк» (ВО).
Нарешті, у короткостроковій перспективі відбулися зміни й у політичному житті Півночі й Півдня. Протягом кількох років після згадуваних подій у Ковірі від рук змовників загинув король Естерад Тиссен. Онук його Гвіскар Вермулен, зберігши титул герцога Крейдену, королем уже не був. Тому є кілька пояснень, однак характерно, що наприкінці його життя неактуальним стало збереження таємниці щодо домовленостей Дійкстри та Ковіру — перш за все в контексті принципового ковірського нейтралітету.
А в Реданії досить швидко увійшов у силу Радовід V Суворий, у 1268 р. — тринадцятирічний підліток (як відомо, його звеличення напряму пов’язане зі смертю Філіппи Ейльгарт після 1272 р.).
Подальша глобальна історія
Якщо на Півночі потрясіння соціальні йшли пліч-о-пліч із політичними негараздами, то Нільфгард іще щонайменше чверть століття був під владою імператора Емгира вар Емрейса. Нам точно відомо, що він залишався при владі після 1290 р. (хоча на межі XIII–XIV століть імператором став узурпатор Морвран Воріс). Скоріше за все, смерть Емгира була пов’язана з третім приходом Великого Мору в 1294 р. Але майже сорок років на престолі й послідовність внутрішньої та зовнішньої політики зуміли перетворити Нільфгард на непереможну державу.
Морврана Воріса, як пам’ятають читачі, було обрано як заміну Емгирові ще за часів Північних війн. Підтримала його не лише стара аристократія, але й Торговельна гільдія, та, що, з одного боку, контролювала ганзи на території Імперії, а з другого, з легкістю вирішувала проблеми міжнародних контактів.
Імператор Воріс позбувся довірених людей Емгира — доля Евертсена Петера є тут лакмусовим папірцем.
Утім, іще до кінця ХІІІ ст. узурпатора було скинуто й замість нього на престол сів Ян Кальвейт. Про нього нам відомо щонайменше дві речі: по-перше, він продовжував політику Емгира вар Емрейса; по-друге, на троні він сидів тридцять років, якщо не більше.
З важливих подій під час його панування можна згадати так звану Війну двох єдинорогів (1309–1318). Подробиці її нам невідомі, крім двох моментів: навіть за часів «Енциклопедії» Еффенберга й Тальбота її звуть «кривавою»; а єдина країна, на гербі якої є єдинороги, — це Кедвен, країна, на території якої перебуває, крім іншого, школа чоловіків-чарівників Бан Ард.
Також під час його панування мореплавець Фабіо Сахс відкрив невідомий раніше континент, що розширило знання про світ і торговельні трансакції.