— Я відьма, відьма! Ви ще зазнаєте…
Очі її закотилися. Вона вводила себе в нестяму.
— Де?
Голова на тоненькій шиї закинулась. На Клавдія дивилися білі очні яблука; яскраво спалахнули оксамитові лаштунки. В оркестровій ямі метушилися люди. Ядуче запахло смаленою пластмасою.
Він схопив дівчину на руки і витягнув у коридор. Молоденьких балерин не так важко носити — але, хоч і непритомна, вона збивала йому чуття. Близька присутність однієї відьми не давала відчути інших.
Пожежна сирена. Протяги; люди біжать до аварійних виходів. Сльози в очах одних. Цікавість — в інших.
— Патроне?!
— Схопили ЇХ?
На вилицях начальника групи грали жовна. Він розумів, що операція провалюється — і не розумів, чому.
— Дівчину до машини… А, чорт!!
Ключі.
— Івга… Грець!
Він набрав у груди повітря і висловився так, що начальник спецгрупи зблід.
Івга відчула запах диму.
«Не маєш переступати порога. Навіть, коли пожежа…» Так, але замкнено її на замок, а не на здоровий глузд. Вона вилізла на підвіконня. Вікно кабінету директриси виходило на площу перед головним входом; на бруківці зібралась юрба ґав. Який-бо театр запропонує видовище, цікавіше за події у Віженському оперному в цю хвилину.
Рама була зачинена намертво. А скло — непробивне. Кого боялася Гелена Торка?
Івга облишила марні спроби і метнулася до дверей. Посмикала ручку; стулки червоного дерева. Міцний замок. Ні, у Гелени Торки безумовно манія переслідування…
Позирнула в замкову щілину — око засльозилось. Приймальня наповнена димом.
Нарешті вона злякалася по-справжньому.
Останні дні страх був її постійним супутником — але не ТАКИЙ. Від такого людське тіло готове на все, навіть на негідне, на найганебніше; Івга скоцюбилась од гострого болю внизу живота.
Ось і вогнище. Клалося двісті років. Плюс її вісімнадцять…
Але ж не так… Без повітря. Як щур. Живцем…
Вона вдарила у двері. Ще. Ще: «Завершимо ж обряд. Як велить нам наша ненароджена мати…»
Маячня.
Івга подивилася на свої долоні. Ліва в крові — всього лише зламаний ніготь. Що це — «завершимо… обряд».
«Хаос не вічний. Візьміть свічки…»
Величезна темна зала. Спіральні сходи, вогонь, стін немає… є безкрая рівнина з червоними горами на обрії. Вони намальовані на…
— Допоможіть!.. Назаре!
«Хаос відступає. Краще вогнища — тільки пожежа. Сестри, зімкнемо руки..»
Регіт. Хоч вуха затуляй.
— Назаре! Рятуйте. Хто-небуть…
Гуркіт. Двері розчахуються. Хтось оповитий димом, як привид…
…Можна читати долю… По всьому, що дотикалося до людського нутра. По осадові на денці випитої філіжанки кави, попелу від викуреної цигарки. По диму. Принаймні, ЙОГО долю…
Біль од присутности Інквізитора…
— Івго?!
Жорсткі руки хапають її. Голова обертом…
Візьма.
— Вони під сценою, — вона не впізнала свого голосу.
— Що?!
— Під сценою. Там… Вони… ініціюють. Зараз…
Івга захлинулася кашлем, намагаючись виштовхнути з легенів їдкий дим.
Людина з пласким жовтим обличчям. Також Інквізитор… Злий. У респіраторі.
— Де ВОНИ? Де тепер, Івго?
— Не знаю.
Жовтолиций обернувся:
— Ми візьмемо їх самі, патроне…
Відьми! Відьми її!
— Театр горить, ви не помітили?!
— Операцією керую я, патроне! Беріть дівчинку й ідіть…
Секунду вони дивляться один на одного. Старший поступається:
— Івго… Підемо. Тільки свідомости не втрачай, не балерина ти, тягати тебе…
Задимлені коридори. Кашель роздирає груди. Вона спотикнулася на зім’ятому килимі — Інквізитор підхопив її на руки. Сходи вниз. Двері.
Він зупинився, наче вкопаний. Обережно опустив дівчину на землю:
— Івго, стань мені за спину.
Двері відчинились.
Не п’ять. Не шість. Вісім; двійко, щоправда, «свіжих». Тільки що ініційованих, вражених. Фанатичних. Невмілих, але цілком боєздатних.
— Вітаємо, Інквізиторе. Нам потрібно пройти.
Не нападають. Така відчутна перевага, що можна не квапитися: щит-відьма, чотири воїн-відьми, три робочі…
— Вітаю, дівчата. Вас заарештовано.
Надто довга фраза. Непробачна помилка. Поки він говорить, він уразливий. Діалог — вірна смерть.
— Твій час прийшов, Інквізиторе. Інквізитори також горять.
Цікаво, головна в них не щит, а найпотужніша з воїнів. Незвичний розклад.
— З дороги, Інквізиторе.
Він вилаявся. Так цинічно і злісно, як ніколи в житті.