— Не чіпайте… любови. Ліжко ваше… низьке. І Назар мене покинув… Але любові що до того? Їй байдуже, що ми про неї думаємо, що в нас її немає. Вона просто є. І мені від цього трохи легше.
— Так би мовити — любов об’єктивна реальність, яка не залежить од суб’єктивного сприйняття.
— Смійтеся скільки завгодно.
— Я не сміюся… Вкрай значуще.
— Що?
— Для тебе це — любов. Для сучасних відьом — матка…
— А для вас — цигарки. Все, я пішла.
У неї вистачило злости не озирнутись.
Сонце губилося за дахами; оживали реклами численних літніх барів — наче очі нічного звіра.
Банджо в ресторанчику за рогом змовкло. Тепер там співали під гітару.
Не дивлячися ні на кого, Івга присіла до найближчого столичка.
— Слухаю Вас?
Грошей — тільки на морозиво.
— Морозива.
— Ще щось?
Співали гарно. Щось про весну.
— Два коктейлі. І два «асорті». Ти ж, як завжди, голодна, Івго?
Вона здригнулась.
Пров був одягнений у цивільне. Строката сорочка, світлі штани. На відкритій шиї — срібний ланцюжок. Ховає посвідчення на грудях…
— Дякую, я не хочу, — та що йому до її бажань.
Чугайстир посміхнувся.
Недобра була ця посмішка. Івга мимоволі втягнула живіт.
— Зате я хочу. Дуже… І вже давно, — він крутнув ресторанний стілець. Сперся підборіддям на спинку. — Зараз ми вип’ємо… і танцюватимемо. Набридло в колі — хочу запросити персональну даму.
Офіціантка принесла два високих фужери з жовтогарячою, навіть якоюсь сяйливою рідиною. І дві складні споруди з маринованих овочів.
Івга дивилась, як часточка цитрини на тонкому склі вловлює барвисті вогні, які блимають у такт пісні; власне обличчя видавалося їй змертвілим, як машкара. Пров із задоволенням смакував кольоровий коктейль і її блідість.
— Прове… Я погано… вчинила. Вибач мені. Я не хотіла… образити тебе.
— Так?!
— Повір… Я була сама не своя.
Його губи розтягнулися до вух. Чугайстир-блазень. Злий блазнюк.
— Я шукав тебе… у різних сумнівних місцях. А зустрів у своєму улюбленому ресторанчику. Добридень, Івго.
Вона з тугою зазирала в обличчя перехожих — жодного знайомого. А Клавдій давно пішов — знищувати погань.
Пров перетворив трапезу на фарс — жонглював овочами — і ловив їх ротом. Встромив у кутики рота дві пір’їни цибулі — скорчив гримасу: «вампір із зеленими іклами». За сусідніми столиками сміялись.
— Вибач… — безпорадно повторила Івга.
Блазень утягнув свої ікла — і зробився ще страшнішим. Він не вміє пробачати. А хто вміє?
— Прове… — хіба вона сама пробачила Клавдію? І Назар… — Що для тебе — украй важливе? Ти тремтиш, коли патраєш нявку?
Якщо її слова і зачепили його — зовні це ніяк не виявилось. Чугайстир, як утомлений вершник з коня, зліз зі стільця. Обернувся до співака.
Прова тут і справді знали. Співак урвав пісню, і в тиші, яка запанувала, чугайстру не довелося підвищувати голос:
— Ми просимо запальний танок.
У Івги захололи долоні.
— Прове… Я не хочу.
Він стиснув її руку і підвів:
— Не тремти. До смерти не затанцюю.
Вона, якщо й пручалася, то мляво; Чугайстир вивів дівчину на яскраво освітлену маленьку арену танцмайданчика.
Туге повітря вдарило їй в обличчя.
Ось він, танок Чугайстра.
Вона бігла колом, бажаючи вирватися з кільця — і щоразу рука партнера перехоплювала її за мить до звільнення. Строката сорочка Прова палала під променями прожекторів; у вогонь, то у вогонь… Івга прийняла правила гри. Вона не буде псувати вистави.
Підлога під ногами її курилася. Вона танцювала нестямно і злісно, без супротиву партнерові, але й не підкоряючись. Спогад шугання понад деревами. Голка в серці-зорі. Запах пожежі в театрі.
Так, наче довкола в’ються величезні метелики. ТОРКАються обличчя крильцями…
З них осипається пилок, але очі не можна втерти, і вони печуть і плачуть. Все заплуталось, наче мереживо збожеволілої майстрині. Ритм, який все підкорює собі, скажений партнер… Спогад понад… Спонад.
Дерев’яна підлога. Стеля у декоративних сталактитах; мерехтливі вогники.
Пров танцював неймовірно. Ноги його не дотикалися гладеньких дощок сцени; у нього неначе не було ні кісток, ні жил, він вигинався у всі боки, мов ґумова тінь. Виточена тінь з до йоти вивіреними рухами; коли він тягнув дівчину у тільки йому одному знану фігуру невідомого іншим танцю, вона відчувала запах фіалок.