— Він вам зраджував?
— І сина втягнув… у банду якусь. Кажу — допоможи, бабо, сил немає…
— Допомогла?
— Так… Я горілку їй, дрова привезла. А він з тієї пори як шовковий, дома сидить, сина виховує.
— А ви усвідомлюєте, що змова з відьмою — злочин?
— Яка змова? Чи я підписувала що? Кому погано, що чоловік за розум узявся.
— А що ви скажете, коли завтра ту саму відьму відвідає ваша суперниця? І та допоможе їй? Поверне його до неї?..
Жінка мовчала.
Наступний кадр. Смішлива дівчина. Темна смужка ховає очі.
— Навіщо ти це зробила?
— Вона в мене хлопця відбила.
— Знаєш, що буває за таке?
— Відьмі буває. А мені що…
— Ти їй заплатила?
— Хі-хі… Хто знає… вам тільки скажи.
— У людини ноги віднялись — тобі не шкода?
— А думати було треба… коли до мого хлопця липнула!
С…
Цензура заглушила слівце довгим сичанням.
Знову коментатор:
— Людство співіснує з відьмами не день і не два… Погляньте довкола. Ви самі ніколи не змовлялися з ними? Коли так — чому плачете тепер, знаходячи в зошиті вашого сина ланц-знак?
Івга вимкнула телевізор.
— Що таке ланц-знак?
— Ти не могла б мені не заважати?
Референт супив брови, але в очах його не було роздратування. Вона знала, що цей амбітний хлопець, який, попри це, навряд чи зможе стати Інквізитором, симпатизує їй.
Вона посміхнулася — чарівно, мов фея:
— Міране… вибачте.
Референт ще трохи погрався у зайнятість і дозволив собі відтанути:
— Знак одноразової дії. Відтворюється кожним класом відьом з рівнем «колодязя» не нижче тридцяти… Що таке рівень «колодязя», знаєш?
— Приблизно.
— Ланц-знак має здатність викликати наркотичну залежність… від того, хто його зобразив. Концентрований різновид розмай-зілля; встановлює стійкий зв’язок «господар-раб». Людина «на ланцюзі», без свого господаря зазнає мук наркомана, позбавленого дози. Іноді помирає. Іноді одужує, але травма лишається на все життя. Я зрозуміло пояснив?
— Як енциклопедія.
Телефон; референт зняв слухавку і звично затиснув її плечем:
— Приймальна Віжна-один…
Чоло його напружилось, але голос не змінився. Відчужено-ввічливо:
— Так, ваша світлосте. Пряму лінію зараз від’єднано. Хвилинку.
Клацнула кнопка. Й іншим голосом, яким розмовляв тільки з Клавдієм — стримано-поштивим:
— Прошу вибачення, патроне… Його світлість на проводі.
Через півгодини двері кабінету відчинились. Похмурий, мов хмара, Клавдій проіґнорував референта і скупо кивнув Івзі:
— Пішли. Час працювати.
…пронизливе шугання, ріка — блакитні жили… запах хмар. Крізь них видно землю — на порожній рівнині сяйливе кільце. Вище…
Крижаний вітер. Місяць не наближається. Івга сміється; її волосся переплітається з вітром і хмарами. Простягає руку…
Місяць холодний. Кільце пече — на її долоні, діамантове, одночасно крига та вогонь.
Вона дивиться на місяць і надягає на палець перстень.
…Вирує масне зелене вариво. На долоні тремтить тепле тіло — миша… Пальці повільно розтискаються і тваринка летить у казан, вариво вдоволено піниться, тілом її проходить судома — як од оргазму. Івга відкриває маленьку дамську пудреницю, плює в запорошене люстерко; скло тріскає, вона вибирає скалку у формі зірки і кидає у вариво.
Всихай, забувай своє ім’я, забувай свою силу, всихай…
Летить, повільно обертаючись у ядучій куряві, срібний місячний перстень…
Поверхня варива розгладжується.
На дні казана лежить білий мишачий кістяк.
У машині вона спитала в Клавдія:
— Чому ви не сказали мені про ланц-знак?
Він скривив губи:
— Що-що?
— Нічого.
Їй, виявляється, всього й треба було, що ланц-знак. Навіть пройти ініціацію — заради цього… А можна й без ініціації. У маленьких селищах для цього є старі відьми, завжди готові до послуг…
— Дивні в тебе вподобання, — у голосі Клавдія виразно звучала зневага.
Івгу зачепило. Не слова, а тон; наче мокрою ганчіркою ляснули по обличчю.
Цікаво все ж, про що сьогодні розмовляли його світлість герцоґ і пан Великий Інквізитор.
— Коло моїх уподобань вельми широке, — холодно озвалася вона. — Дуже цікаво бути непроханим гостем у людській свідомості. А намагатися повернути кохану людину всіма можливими засобами — гидота. Скажіть «фе».
— Я був кращої думки… — пробурмотів Клавдій байдуже, — …про твій інтелект.
Івга образилась і замовкла надовго.
У квартирці, яку Івга звикла подумки називати «своєю», вона прийняла душ і куняла перед телевізором; надто нудно було засинати в цьому ліжку. Телевізор плів дурниці — зате майже людським голосом… телефонний дзвінок змусив її підстрибнути в кріслі.