— Банкрофт наклав на себе руки — тобі такий результат потрібен?
Повільний кивок.
— Тоді для цього має бути причина, — сказав я, мимохіть примирюючись із обманом, який сам і вигадав. Я робив те, чого мене навчили, і це було приємно. — Банкрофт є на віддаленому зберіганні, незрозуміло, нащо йому було себе палити — хіба що в нього була якась дуже конкретна причина. Причина, не пов’язана з самогубством як таким. Наприклад, самозбереження.
Кавахара примружила очі.
— Продовжуй.
— Банкрофт регулярно користується послугами будинків розпусти, реальних і віртуальних. Він сам мені це сказав пару днів тому. А ще він не надто вимогливий до якості закладів, до яких навідується. Отже, припустімо, що в якомусь із цих віртуалів, коли він чухає собі сверблячку, стається нещасний випадок. Випадковий вилив з якихось старих заяложених програм, яких ніхто навіть не відкривав уже кілька десятиліть. Якщо будинок досить низькопробний, то хто його зна, що там може лежати.
— Ролінґівський вірус, — видихнула Кавахара так, ніби перед цим затамувала подих в очікуванні.
— Ролінґівський варіант 4851 повністю активізується десь за сто хвилин, а тоді робити щось уже стає запізно, — я викинув з голови образи Джиммі де Сото. — Ціль незворотно забруднена. Припустімо, що Банкрофт дізнається про це завдяки якомусь системному попередженню. У нього для цього має бути відповідна внутрішня техніка. Раптом він виявляє, що його пам’ять і мозок, до якого вона підключена, спалені. Це не катастрофа для того, хто має запасних клонів і є на віддаленому зберіганні, але…
— Передача, — до Кавахари дійшло, і її обличчя пояснішало.
— Саме так. Йому б довелося зробити щось, щоб вірус не передавався на віддалене зберігання разом з рештою його особистості. Оскільки наступний голкокидок мав відбутися тієї ночі, можливо, за кілька хвилин, був лише один спосіб перешкодити забрудненню віддаленого стеку.
Я вдав, ніби приставляю пістолет до голови.
— Оригінально.
— Тому він і зателефонував, щоб перевірити час. Він не міг довіряти своєму внутрішньому чипу: його вже міг зіпсувати вірус.
Кавахара похмуро підняла руки й зааплодувала. Закінчивши, вона зціпила руки й поглянула на мене з-за них.
— Дуже вражає. Я негайно знайду ролінґівський вірус. Ти обрав підхожий віртуальний заклад для його завантаження?
— Ще ні. Вірус — не єдине, що мені потрібно. Мені треба, щоб ти домовилася про дострокове звільнення та перечохлення Айрін Елліотт, яка наразі зберігається в Центрі Бей-Сіті, засуджена за занурювання. Ще мені треба, щоб ти розглянула можливість викупити її перший чохол у його покупців. Це угода з якоюсь корпорацією, документи точно є.
— Ти хочеш, щоб Ролінґа завантажила ця Елліотт?
— Факти показують, що вона майстерна.
— Факти показують, що вона попалася, — в’їдливо зауважила Кавахара. — У мене є вдосталь людей, які можуть зробити це для тебе. Першокласні фахівці зі втручань. Тобі не треба…
— Кавахаро, — я зусиллям волі зберіг самовладання, але почасти відчув його в напруженості свого голосу. — Пам’ятай: це — моя робота. Я не хочу, щоб у це лізли твої люди. Якщо ти виведеш Елліотт зі стеку, вона буде відданою. Поверни їй власне тіло, і вона буде наша до скону. Я хочу зробити це саме так, тож так воно й відбудеться.
Я став чекати. Кавахара на мить застигла з порожнім обличчям, а тоді обдарувала мене ще однією ретельно відміряною усмішкою.
— Чудово. Зробимо це по-твоєму. Я певна, що ти усвідомлюєш, на які ризики йдеш і що станеться, якщо ти зазнаєш невдачі. Я зв’яжуся з тобою сьогодні в «Гендріксі».
— Які новини щодо Кадміна?
— Щодо Кадміна жодних новин, — Кавахара знову всміхнулася, і зв’язок обірвався.
Якусь мить я сидів, витріщившись на екран у режимі готовності і знову обдумуючи свій план афери. У мене було неприємне відчуття, ніби я казав правду посеред суцільного обману. Чи радше моя ретельно виснувана брехня збігалася з правдою, йшла тією ж стежкою. Добра брехня має досить близько підходити до правди, щоб запозичувати в неї зміст, але це було щось інше, щось набагато моторошніше. Я почувався мисливцем, який неприємно близько підійшов до болотної пантери та очікує, що вона будь-якої миті вискочить з болота в усій своїй ікластій і гривастій жахливості. Правда була десь поряд.
Позбутися цього відчуття було важко.
Я встав і пішов на кухню, де Ортеґа перебирала вміст майже порожньої холодильної установки. Світло зсередини змальовувало її риси такими, якими я їх ще не бачив, а її права грудь під піднятою рукою заповнювала вільну футболку, наче якийсь плід, наче вода. Від бажання торкнутись Ортеґи в мене засвербіли руки.