РЕЗОЛЮЦІЯ 653. Так або ні, залежно від ситуації.
Уму Прескотт
«Пан Банкрофт користується неявним впливом у Суді ООН.»
Джеррі Седака
«Крихітка Аненома — католичка… Ми беремо дуже багато таких. Часом це реально зручно.»
Мої думки бігли, наче вздовж запального шнура, підпалюючи ланцюжок асоціацій.
Тенісний корт
Налан Ертекін, голова Верховного суду ООН
Джозеф Фірі, Комісія з прав людини
Мої власні слова
«Ви, як я розумію, приїхали обговорити Резолюцію 653.»
«Неявний вплив…»
Міріам Банкрофт
«Я не зможу сама перешкодити Марко докучати Налан. До речі, він кипить від гніву.»
І Банкрофт
«Зважаючи на те, як він сьогодні грав, я не здивований.»
Резолюція 653. Католики.
Мій розум плюнув у мене даними, наче божевільний пошук файлів під час прокручування.
Зловтіха Седаки
«Письмове свідчення під присягою на диску, подала до Ватикану повну Клятву утримання.»
«Часом це реально зручно.»
Ортеґа
«Ярлик „Заборонено з міркувань совісті“.»
«Мері Лу Гінчлі.»
«Минулого року берегова охорона виловила в океані якусь малу.»
«Від її тіла мало що зосталося, зате пам’ять вони знайшли.»
«„Заборонено з міркувань совісті“»
«В океані.»
«Берегова охорона.»
«Зовнішня берегова межа мобільного повітряного об’єкта…»
«„Голова у хмарах“»
Це був процес, який неможливо було загальмувати, своєрідна розумова лавина. Відколювалися й летіли донизу шмати реальності — щоправда, падали вони не в хаос, а в щось оформлене, якесь перебудоване ціле, остаточної форми якого я не міг розгледіти.
«Система маяків обмежена Бей-Сіті…»
«…та Сієтлом»
Баутіста.
«Розумієте, все це сталося в чорній клініці в Сієтлі.»
«Неушкоджені булькнули в Тихий океан.»
«Ортеґа припускала, що Райкера підставили.»
— На що дивишся?
Слова на мить зависли в повітрі, наче петля в часі, і раптом час відхилився назад, а у дверному прорізі за ними тільки почала прокидатися Сара в ліжку міллспортського готелю, тим часом як розкотистий грім орбітального пострілу гримів вікнами, що слабко трималися в рамках, а за ним — звук роторних лопатей на тлі ночі, а наші смерті чекають просто за поворотом.
— На що дивишся?
Я кліпнув і зрозумів, що досі витріщаюся на футболку Ортеґи, на м’які горбки, які вона там утворила, і друкований напис на грудях. На її обличчі була невелика усмішка, але її вже потроху стирала тривога.
— Ковачу!
Я знову кліпнув і спробував прибрати багатометровий витік думок, спровокований футболкою. Очевидну правду «Голови у хмарах».
— У тебе все гаразд?
— Так.
— Їсти хочеш?
— Ортеґо, що, як… — я зрозумів, що мені треба прокашлятися, ковтнути й почати заново. Мені не хотілося цього казати, мій організм не хотів, щоб я це казав. — Що, як я можу витягнути Райкера зі стеку? Ну, назавжди. Звільнити його від звинувачень, довести, що в Сієтлі сталася підстава. Чого це для тебе вартує?
Якусь мить вона дивилася на мене так, ніби я говорю незрозумілою їй мовою. Тоді перейшла до віконної полиці та обережно сіла на край обличчям до мене. Якийсь час вона мовчала, та я вже побачив відповідь у її очах.
— Ти почуваєшся винним? — нарешті запитала мене вона.
— Через що?
— Через нас.
Я мало не розреготався, але прихованого болю якраз вистачило на те, щоб зупинити цей рефлекс у моєму горлі. Бажання її торкнутися не зникло. Протягом останнього дня воно то наступало, то відступало хвилями, але остаточно так і не щезло. Поглянувши на вигин її стегон і литок на віконній полиці, я відчув, як вона звивалася, повернувшись до мене спиною — чітко, майже як у віртуалі. Моя долоня пригадала вагу та форму її груді, наче тримати її було для цього чохла справою всього життя. Я дивився на неї, а моїм пальцям хотілося проводити по лініях її обличчя. У мені не було місця для почуття провини, не було місця ні для чого, крім цього почуття.
— Посланці не відчувають провини, — коротко відповів я. — Серйозно. Імовірно, ні — взагалі майже однозначно, Кавахара підставила Райкера, бо він надто сильно роздмухував справу Мері Лу Гінчлі. Пам’ятаєш щось про її послужний список?
Ортеґа замислилася на мить, а тоді знизала плечима.
— Вона втекла з дому до свого хлопця. Здебільшого працювала без реєстрації, що завгодно, аби платити за житло. Хлопець був гівнюком, мав проблеми з законом з п’ятнадцяти років. Трохи торгував жмуриком, обвалив кілька простеньких стеків даних, жив здебільшого коштом своїх жінок.