На обличчі Кавахари з’явилася зразково-показова усмішка, і зображення поблякло, а принтер із цвіріньканням видав список обладнання. Я швидко проглянув його, коли йшов до лімузина.
Ортеґа не повернулася.
У «СілСет Голдінґс» зі мною поводилися, як зі спадкоємцем родини Гарланів. Блискучі люди-адміністратори зайнялися моїм комфортом, тим часом як один технік виніс металевий циліндр завбільшки приблизно з галюциногенну гранату.
Трепп була не так вражена. Я зустрівся з нею на початку того вечора, згідно з її телефонними вказівками, в одному оклендському барі, а побачивши зображення «ДжекСол», вона саркастично розсміялася.
— Блін, Ковачу, ти на програміста схожий. Де ти взяв цей костюм?
— Мене звати Андерсон, — нагадав їй я. — А костюм іде в комплекті з цим іменем.
Вона скорчила гримасу.
— Ну, Андерсоне, як наступного разу підеш на шопінг, візьми з собою мене. Я заощаджу тобі купу грошей, і ти не повернешся звідти схожим на людину, яка на вікенд возить дітей до Гонолулу.
Я перехилився через крихітний столик.
— Знаєш, Трепп, коли ти востаннє збиткувалася з мого чуття стилю, я тебе вбив.
Вона знизала плечима.
— Воно й не дивно. Деякі люди просто нездатні витерпіти правду.
— Ти принесла те, що треба?
Трепп поклала розправлену долоню на стіл, а коли вона її прибрала, між нами залишився нічим не примітний сірий диск, запечатаний в ударостійкий пластик.
— Добре. Як ти й просив. Тепер я знаю, що ти навіжений, — в її голосі, можливо, прозвучало щось схоже на захват. — Знаєш, що роблять на Землі з тими, хто з цим грається?
Я накрив диск рукою й поклав його в кишеню.
— Гадаю, те саме, що і в інших місцях. Порушення федерального закону, подвійний строк. Ти забуваєш, що в мене немає вибору.
Трепп почухала вухо.
— Або подвійний строк, або Велике Стирання. Мені було не в кайф увесь день носити це з собою. У тебе там лежить решта?
— А що? Страшно, що тебе побачать на людях зі мною?
Вона всміхнулася.
— Трішки. Сподіваюся, ти знаєш, що робиш.
Я теж на це сподівався. Громіздкий, завбільшки з гранату пакунок, який я взяв у «СілСет», увесь день пропікав дірку в кишені мого дорогого плаща.
Я повернувся до «Гендрікса» й перевірив повідомлення. Ортеґа не телефонувала. Я вбив трохи часу в готельному номері, роздумуючи, з чим мені звернутися до Елліотт. О дев’ятій я знову сів у лімузин і поїхав до Центру Бей-Сіті.
Я сидів у приймальні, тим часом як молодий лікар заповнював необхідні папери, а я ставив свої ініціали на бланках там, де він показував. Цей процес був мені моторошно знайомий. Більшість пунктів документа про дострокове звільнення містили якісь умови, сформульовані через «від імені», що, по суті, накладало на мене відповідальність за поведінку Айрін Елліотт під час перебування на волі. У неї в цьому плані було навіть менше свободи, ніж у мене, коли я попереднього тижня прибув туди.
Вийшовши нарешті з дверей з написом «ОБМЕЖЕНА ЗОНА» за приймальнями, Елліотт ступала непевною ходою людини, що видужує від виснажливої хвороби. Її нове обличчя виражало шок від дзеркала. Коли людина не заробляє цим на життя, їй нелегко вперше стикатися з незнайомцем, а обличчя, яке тепер носила Елліотт, було майже так само далеке від масивної білявки, яку я запам’ятав завдяки фотокубу її чоловіка, як Райкер від мого попереднього чохла. Кавахара сказала, що новий чохол є сумісним, і він ідеально підходив під цей сумний опис. Тіло було жіноче, приблизно одного віку з оригінальним тілом Елліотт, але на цьому подібність закінчувалася. Якщо Айрін Елліотт була велика та світлошкіра, то цей чохол блищав, як вузька мідна жила за текучою водою. Обличчя з очима, схожими на розжарені вуглинки, та губами сливового кольору обрамляло густе чорне волосся, а тіло було струнке й тендітне.
— Айрін Елліотт?
Повернувшись у мій бік, вона невпевнено сперлася на адміністраторський стіл.
— Так. Хто ви?
— Мене звати Мартін Андерсон. Я представляю західний підрозділ «ДжекСол». Ми домовилися про ваше дострокове звільнення.
Вона трохи примружилась, оглядаючи мене з голови до ніг.
— Ви не схожі на програміста. Ну, крім костюма.
— Я — консультант з питань безпеки, прикріплений до «ДжекСол» у зв’язку з деякими проектами. Ми б хотіли, щоб ви виконали для нас певну роботу.
— Та невже? І не могли знайти нікого, хто виконає її дешевше? — вона обвела рукою все довкола себе. — Що сталося? Я прославилася, поки була на зберіганні?