Вона встигла розібратися до кінця поїздки. Я бачив, що подумки вона вже почала запуск. Сльози в неї на обличчі висохли, тепер воно виражало чисту цілеспрямованість, притлумлену ненависть до людини, що скористалася її донькою, уособлювало жагу помсти.
Айрін Елліотт зацікавилася.
Я орендував квартиру в Окленді, скориставшись рахунком «ДжекСол». Туди в’їхала Елліотт, і я залишив її відіспатися. Сам я зупинився в «Гендріксі», без особливого успіху спробував поспати й собі, а шість годин по тому, повернувся й побачив, що Елліотт уже блукає квартирою.
Я зателефонував контактним особам, яких назвала Кавахара, і замовив схвалене Елліотт. Ящики з обладнанням прибули за кілька годин. Елліотт відкрила їх і розклала обладнання на підлозі квартири.
Ми разом проглянули складений Ортеґою список віртуальних форумів і зробили з нього короткий список із сімох позицій.
(Ортеґа так і не з’явилася в «Гендріксі» й не подзвонила мені).
Наступного дня в обід Елліотт увімкнула первинні модулі та переглянула кожен варіант із короткого списку. Список скоротився до трьох, і Елліотт замовила в мене ще парочку товарів. Удосконалювальні програми для великого полювання.
На початок вечора список уже скоротився до двох позицій, і Елліотт писала попередні процедури вторгнення для обох. Щоразу, коли вона натрапляла на глюк, ми робили запасну копію та порівнювали відносні переваги.
До півночі ми знайшли свою ціль. Елліотт пішла спати та проспала вісім годин. Я повернувся до «Гендрікса» й замислився.
(Від Ортеґи анічичирк).
Я придбав сніданок на вулиці й поніс його до квартири. Ніхто з нас не мав особливого апетиту.
10:15 за місцевим часом. Айрін Елліотт востаннє відкалібрувала своє обладнання.
Ми це зробили.
Двадцять сім з половиною хвилин.
Як два пальця, сказала Елліотт.
Того дня по обіді я залишив їй обладнання для демонтажу й вилетів на зустріч із Банкрофтом.
Розділ тридцять другий
— Мені надзвичайно складно в це повірити, — різко промовив Банкрофт. — Ви впевнені, що я ходив до цього закладу?
На газонах під балконом Сантач-Гауса Міріам Банкрофт, судячи з усього, будувала за інструкціями в рухомій голопроекції величезний паперовий планер. Білизна крил планера засліплювала. Коли я сперся на огорожу балкона, вона прикрила очі від сонця й поглянула на мене.
— У пасажі є монітори системи безпеки, — сказав я з удаваною байдужістю. — Система автоматизована, минуло багато років, а вона досі робоча. Там є кадри, на яких ви підходите до самих дверей. Ви ж знаєте цю назву, чи не так?
— «Розрядись»? Авжеж, я чув про цей заклад, але ніколи не користувався його послугами.
Я роззирнувся довкола, не полишаючи огорожі.
— А й справді. Отже, ви щось маєте проти віртуального сексу? Ви пурист, виключно за реальність?
— Ні, — у його голосі вчувалася усмішка. — Я не проти віртуальних форматів і, як я вже, здається, вам казав, час від часу ними користувався. Але цей заклад, «Розрядись»… як би це сказати… аж ніяк не належить до вишуканих представників ринку.
— Ні, — погодився я. — А як би ви оцінили «Закритий простір Джеррі»? Як елегантний будинок розпусти?
— Аж ніяк.
— Але це не заважало вам ходити туди та гратися в кабінці з Елізабет Елліотт, чи не так? Чи він скотився останнім часом, тому що…
— Гаразд, — усмішка в його голосі перетворилася на гримасу. — Ви свою думку донесли. Не старайтеся надміру.
Я відвів погляд від Міріам Банкрофт і повернувся на своє місце. Мій коктейль із льодом і досі стояв на маленькому столику між нами. Я взяв його.
— Я радий, що ви зрозуміли мою думку, — сказав я, помішуючи напій. — Бо розібратися з цією плутаниною було дуже важко. У процесі мене викрадали, піддавали тортурам і мало не вбили. Жінку на ім’я Луїза, ненабагато старшу за вашу безцінну доньку Наомі, вбили, бо вона заважала. Тому, якщо вам не подобаються мої висновки, можете йти в сраку.
Я підняв келих і простягнув до нього, на протилежний бік стола.
— Ковачу, не розігруйте переді мною мелодраму і, ради Бога, сядьте. Я не заперечую, просто сумніваюся.