— Добре. Дякую.
— Немає за що, — в її голосі відчувалася несамовита іронія. — Ой, до речі, вони з ніг збилися, поки роздобули заряд з павучою отрутою. А ти, певно, не станеш мені казати, нащо все це потрібно?
— Це особисте.
На екрані в Елліотт хтось з’явився. Серйозна на вигляд жінка в майже шістдесятирічному африканському чохлі.
— Привіт, Різ, — бадьоро промовила вона. — Я тобі клієнта привела.
Незважаючи на песимістичний прогноз Айрін Елліотт завершила попереднє сканування день по тому. Я був біля озера, де відновлювався після простої мікрохірургічної операції Різ та пускав по воді камінці з дівчинкою років шести, яка неначе мене всиновила. Ортеґа ще була у Нью-Йорку, холодок між нами досі остаточно не зник.
Елліотт вийшла з табору та прокричала звістку про успішне приховане сканування, не дійшовши до краю води. Над водою пропливло відлуння, і я скривився. До відкритості цього маленького поселення не можна було звикнути одразу, а я досі не розумів, як вона суміщається з успішним інформаційним піратством. Я передав свій камінець дівчинці й задумливо потер чутливу точку під оком, у тому місці, в яке проникнула Різ і імплантувала записувальну систему.
— Ось. Спробуй зробити це з оцим.
— У тебе важкі камінці, — поскаржилася вона.
— Ну, все одно спробуй. У мене останній підскочив дев’ять разів.
Вона примружено глянула на мене знизу вгору.
— Ти на це заточений. Мені всього шість.
— Це правда. І те, і те, — я поклав руку їй на голову. — Але треба працювати з тим, що є.
— Коли я виросту, мене підключать, як тітоньку Різ.
Я відчув, як на чистій підлозі мого мозку, вдосконаленого нейрохімією «Хумало», утворилася маленька калюжка смутку.
— Молодчинка. Слухай, мені треба йти. Не підходь до води надто близько, гаразд?
Вона роздратовано поглянула на мене.
— Я вмію плавати.
— Я теж, але вона явно холодна, хіба ні?
— Ну, та-а-ак…
— От і маєш.
Я скуйовдив їй волосся й пішов уздовж пляжу. Біля першого булькобуду я озирнувся. Вона замахувалася великим крем’яхом на озеро так, наче вода була їй ворогом.
Елліотт перебувала в емоційному післяполітному настрої, який, схоже, нападає на більшість інфопацюків після тривалого блукання стеками.
— Я тут трохи попорпалася в історії, — сказала вона і рвучко витягнула назовні прибрану консоль з терміналом. Її руки потанцювали по панелі терміналу, і екран різко ожив, забарвивши її обличчя різними барвами. — Як там імплантат?
Я знову торкнувся нижньої повіки.
— Нормально. Напряму підключений до тієї самої системи, що керує часовим чипом. Різ могла б на цьому заробляти.
— Колись заробляла, — коротко відповіла Елліотт. — Поки її не замели за антипротекторатську літературу. Коли все це закінчиться, подбайте про те, щоби хтось закинув за неї слівце на федеральному рівні, бо їй це кров з носа потрібно.
— Так, вона казала, — я поглянув на екран через її плече. — Що там у вас?
— «Голова у хмарах». Креслення з аероверфі Тампи. Характеристики корпусу і все таке. Цій інфі вже кілька століть. Мене вражає, що це взагалі досі зберігають у стеку. Хай там як, виглядає на те, що спочатку її ввели в експлуатацію у складі карибської протиштормової флотилії, ще до того, як орбітальна метеомережа «Скай-Сістемз» залишила їх усіх без роботи. Під час переоснащення видерли купу сканувального обладнання далекої дії, але локальні давачі залишили, і це й забезпечує елементарну поверхневу безпеку. Зняття показів температури, інфрачервоне випромінювання — щось таке. Якщо на корпус приземлиться об’єкт, який випромінює тепло, вони про це знатимуть.
Я кивнув без тіні подиву.
— Є шляхи всередину?
Вона знизала плечима.
— Сотні. Вентиляційні канали, тунелі для обслуговування. Обирайте самі.
— Мені треба буде ще раз глянути, що сказав моєму конструкту Міллер. Але припустімо, що я ввійду згори. Теплове випромінювання — єдина реальна проблема?
— Так, але ті давачі відшукують перепади температур на будь-якій площі, більшій за квадратний міліметр. Стелс-костюм вас не врятує. Господи, їх, мабуть, спровокує навіть дихання з ваших легень. І це ще не все, — Елліотт похмуро кивнула на екран. — Ця система, напевно, дуже їм сподобалася, бо після переробки її розповсюдили по всьому кораблю. В кожному коридорі й на кожному містку є давачі внутрішньої температури.