— Ти з цієї нагоди підключений?
Я постукав по своїй лівій повіці, куди було введено записувальну систему, і всміхнувся.
— Ти справді вважаєш, що я це зроблю? — на мене з очей Кавахари зблиснула її лють. Вона приготувалася й чекала на можливість атакувати. Я вже бачив її такою, але тоді цей погляд був спрямований не на мене. Під поглядом цих очей я був не в меншій небезпеці, ніж під обстрілами на вулицях Шарії. — Ти справді вважаєш, що витягнеш це з мене?
— Будь оптимісткою, Рейлін. Ти, напевно, можеш урятуватися від стирання за допомогою грошей і впливу, а за все інше тобі, можливо, дадуть усього пару сотень років у сховищі, — мій голос посуворішав. — А якщо ти відмовишся говорити, то помреш тут і тепер.
— Примусове зізнання згідно законодавства не приймається як доказ.
— Не сміши мене. ООН цього не почує. Думаєш, я ніколи не бував у суді? Думаєш, я довірив би цю справу юристам? Усе, що ти скажеш тут сьогодні, надійде з експрес-голкокидком на Першу СвітоМережу, щойно я повернуся на землю. Це та кадри з тим, кого я вколошкав у кімнаті з гавчиком нагорі, — Кавахарині очі розширились, і я кивнув. — Так, треба було сказати про це раніше. У тебе стало на одного клієнта менше. Він не мертвий по-справжньому, але йому знадобиться перечохлення. Отже, я вважаю, що хвилини за три після того, як Сенді Кім вийде у прямий ефір, тактики ООН почнуть ломитися у твої двері з купою ордерів у руках. У них не буде вибору. Їхніми руками керуватиме один тільки Банкрофт. Думаєш, ті самі люди, які дали дозвіл на Шарію та Інненін, відмовляться від маленького порушення конституційних правил заради захисту опори своєї влади? А тепер говори.
Кавахара звела брови так, ніби їй щойно розповіли неприємний анекдот.
— З чого, на вашу думку, мені варто розпочати, Такеші-сан?
— З Мері Лу Гінчлі. Вона впала звідси, так?
— Звісно.
— Ти відправила її на снаф-палубу? Якийсь хворий збоченець захотів натягнути тигрячий чохол і погратися в котика?
— Ну-ну, — Кавахара схилила голову на бік, розмірковуючи. — 3 ким ти говорив? З кимось із клініки Вея? Дай подумати. Міллер приїздив сюди на маленький наочний урок, але ти його спалив, отже… Ой. Невже ти знову полював на голови, Такеші? Невже ти привіз Феліпе Міллера додому в коробці для капелюхів?
Я не відповів — тільки подивився на неї з-за дула осколкового пістолета, знову чуючи крізь двері, біля яких я підслуховував, ослаблені крики. Кавахара знизала плечима.
— До речі, це був не тигр. Але щось подібне, так.
— І вона дізналася?
— Так, якось дізналася, — Кавахара неначе розслаблялася, через що я б за звичайних обставин занервував. Але під бетатанатином я просто став уважнішим. — Одне слово, не в тому місці, можливо, якась обмовка технічного працівника. Розумієш, ми зазвичай показуємо клієнтам, які хочуть снафу, віртуальну версію, а вже тоді допускаємо їх до цього в реалі. Це підказує, як вони реагуватимуть, а в деяких випадках ми навіть переконуємо їх не займатися цим.
— Дуже обачно з вашого боку.
Кавахара зітхнула.
— Як мені тобі пояснити, Такеші? Ми тут надаємо послугу. Якщо її можна зробити легальною, то тим краще.
— Рейлін, це маячня. Ти продаєш їм віртуал, а за пару місяців вони приходять у пошуках реального варіанту. Між ними є причинно-наслідковий зв’язок, і ти це знаєш. Продаючи їм щось нелегальне, ти здобуваєш владу, можливо, владу над деякими дуже впливовими людьми. До тебе їздить чимало губернаторів ООН, еге ж? Генералів Протекторату та подібної наволочі?
— «Голова у хмарах» обслуговує еліту.
— Таку, як отой сивий хрін, якого я коцнув нагорі? Це було якесь важливе цабе, правда ж?
— Карлтон Мак-Кейб? — Кавахара якимось робом здобулася на підозрілу усмішку. — Мабуть, так, можна й так сказати. Впливова людина.
— Чи не могла б ти сказати, якій саме впливовій людині пообіцяла можливість видерти нутрощі з Мері Лу Гінчлі?
Кавахара трохи напружилася.
— Ні, не могла б.
— Припустімо, що ні. Ти захочеш поторгуватися за це згодом, еге ж? Гаразд, проїхали. То що сталося? Гінчлі привезли сюди, вона випадково довідалася, навіщо її відгодовують, і спробувала втекти? Можливо, вкрала грав-тримач?
— Сумніваюся. Обладнання зберігається під надійною охороною. Можливо, вона подумала, що може причепитися до зовнішньої поверхні одного з шатлів. Вона, вочевидячки, була не дуже розумна. Деталі досі неясні, але вона, певно, так чи інакше впала.
— Або зіскочила.
Кавахара похитала головою.
— Я не думаю, що їй стало на це відваги. Мері Лу Гінчлі не була самурайською душею. Як і більшість пересічних людей, вона була готова чіплятися за життя до останньої ганебної миті. Сподіваючись на якесь диво. Благаючи про милосердя.