Він копнув нерухоме тіло на підлозі, а я позирнув униз краєчком ближчого ока. У різкому білому світлі сліди тортур яскраво виділялися на тілі дівчини.
— А тепер прошу тебе дуже ретельно обдумати наступну відповідь, хоч хто ти є. Чому ти розпитуєш про Ліззі Елліотт?
Я перевів погляд над стволом бластера до рішучого обличчя за ним. Такого виразу обличчя не могло бути в людини, яку здали. Переляк надто сильний.
— Ах ти кавалок гівна, Ліззі Елліотт — моя донька, а якби твій друг у міському сховищі реально мав до чогось доступ, ти знав би, чому в документах досі зазначається, що я у стеку.
Пістолет біля моєї спини штовхнувся вперед ще різкіше, але блондин, здавалося, несподівано розслабився. Його вуста розтягнулися в неприродній покірній усмішці. Він опустив бластер і сказав:
— Гаразд. Діку, піди приведи Октая.
Хтось у мене за спиною вислизнув з кабінки. Блондин помахав на мене пістолетом.
— Ти. Сідай у куток.
Тон у нього був відсторонений, майже байдужий.
Я відчув, як від моєї спини відірвався пістолет, і заворушився, виконуючи наказ. Умощуючись на атласній підлозі, я зважував свої варіанти. Дік пішов, але їх усе одно залишається троє. Блондин, жінка в синтетичному, як мені здавалося, чохлі з азійською шкірою та з іще одним частинковим бластером, відбиток якого я й досі відчував у хребті, та кремезний чорношкірий чоловік, який зі зброї, здавалося, мав лише залізну трубу. Жодних шансів. Це були не ті вуличні акули, з якими я вступив у бій на Дев’ятнадцятій вулиці. Вони відзначалися холодною внутрішньою цілеспрямованістю, такою собі дешевою версією того, що демонстрував Кадмін у «Гендріксі».
Якусь мить я дивився на синтетичну жінку й думав, але це було неможливо. Навіть якби Кадміну якимось робом вдалося врятуватися від звинувачень, про які говорила Крістін Ортеґа, і перечохлитися, він володів інформацією. Він знав, хто його найняв і хто я такий. А власники облич, які дивилися на мене з усіх боків біокабінки, самі зізналися, що не знають нічого.
«Хай так буде й надалі.»
Я неквапом перевів погляд на побитий чохол Луїзи. Здавалося, у шкірі її стегон вирізали щілини, а далі розводили краї ран, поки вони не рвалися. Просто, грубо та дуже ефективно. Вочевидячки, її змушували дивитися на цей процес, доповнюючи біль жахом. Коли бачиш, як таке відбувається з твоїм тілом, усередині все перевертається. На Шарії цим дуже часто користувалася релігійна поліція. Луїза, можливо, не здолає цієї травми без психохірургії.
Блондин побачив, куди перейшли мої очі, і похмуро кивнув мені, наче я був співучасником цього діяння.
— Хочеш знати, чому голова досі при ній, га?
Я холодно поглянув на нього через усю кімнату.
— Ні. Здається, ти — людина зайнята, але, гадаю, дійдеш до цього.
— Це безглуздо, — невимушено сказав він, насолоджуючись своїм моментом. — Крихітка Аненома — католичка. Як казали мені дівчата, у третьому чи четвертому поколінні. Письмове свідчення під присягою на диску, подала до Ватикану повну Клятву утримання. Ми беремо дуже багато таких. Часом це реально зручно.
— Забагато балакаєш, Джеррі, — сказала жінка.
Блондин зиркнув на неї, зблиснувши білками очей, але гостра відповідь, яка от-от мала злетіти з його вишкірених вуст, затихла, коли на новій хвилі джанкового ритму з коридора у крихітну кімнатку пропхалися двоє чоловіків — мабуть, Дік і Октай. Я змірив очима Діка й записав його в одну категорію з власником труби («силачі»), а тоді переключився на його супутника, який не зводив з мене погляду. У мене здригнулося серце. Октай був монголом.
Джеррі смикнув головою в мій бік і спитав:
— Оце він?
Октай повільно кивнув; на його широкому обличчі виникла дика переможна посмішка. Величезні долоні його опущених рук стискалися та розтискалися. Він працював, відчуваючи крайню ненависть — таку глибоку, що вона його аж душила. Я бачив горбок на тому місці, де хтось незграбно полагодив йому зламаний ніс зварюванням тканин, але це здавалося недостатньою причиною для люті, яку я спостерігав.
— Гаразд, Райкере, — блондин трохи нахилився вперед. — Не хочеш змінити свою історію? Не хочеш сказати мені, чому ти тут мені все псуєш?
Він звертався до мене.
Дік сплюнув у куток кімнати.
— Я не знаю, — чітко промовив я, — про що ти в біса говориш. Ти зробив мою доньку проституткою, а тоді вбив її. І за це тебе вб’ю я.
— Сумніваюся, що тобі випаде така можливість, — відповів Джеррі, ставши в бойову стійку навпроти мене й дивлячись на підлогу. — Твоя донька була дурною сцикухою, поведеною на знаменитостях і думала, що може взяти мене під контроль і…