Заріз підійшов до мене і плеснув по склу.
— Схвалюєте, детективе Райкер?
Я змовчав, і він повів далі.
— Точно схвалюєте, зважаючи на вашу любов до, гм, колотнечі. Характеристики в нього досить непересічні. Армоване шасі, усі кістки — з вирощеного з культури кістко-мозкового сплаву, скріплені полізв’язними зв’язками, сухожилля армовані вуглецевим волокном, нейрохімія «Хумало»…
— У мене є нейрохімія, — сказав я — просто так, аби не мовчки.
— Я знаю про вашу нейрохімію все, детективе Райкер, — я, здається, почув у голосі Заріза тихе, липке задоволення, незважаючи на його низьку якість. — Бійкодром відсканував ваші характеристики, коли ви були у стеку. Знаєте, були розмови про те, щоб вас викупити. Ну, фізично. Думали, що ваш чохол можна використати у принижувальному поєдинку. Звісно, фальшивому — тут ми б і мріяти не стали про справжній варіант. Це було б, ну, криміналом, — Заріз зробив драматичну паузу. — Але тоді було вирішено, що принижувальні поєдинки не… гм… не відповідають духу нашого закладу. Ну, самі розумієте: зниження стилю. Це не справжнє змагання. А взагалі шкода: зважаючи на те, скільки ви знайшли друзів, це привабило би безліч глядачів.
Я насправді його не слухав, але до мене дійшло, що Райкера зараз ображають, і я різко відвернувся від скла та прип’яв Заріза гнівним поглядом, який видався мені доречним.
— Втім, я відхиляюся від теми, — спокійно продовжив синтетик. — Я ж хотів сказати, що ваша нейрохімія поряд із цією системою — все одно що мій голос поряд з голосом Аншани Саломан. Це, — він знову показав на резервуар, — нейрохімія «Хумало», запатентована «Кейп Ньюронікс» лише минулого року. Розробка майже божественного масштабу. Жодних синаптичних хімічних підсилювачів, жодних сервочипів чи імплантованого дроту. Система вросла в тіло і реагує безпосередньо на думку. Подумайте про це, детективе. За межами планети такої ще немає ні в кого, ООН, як вважають, розглядає можливість накладення колоніального ембарго на десять років, хоч сам я й сумніваюся в дієвості такого…
— Зарізе, — нетерпляче підкралася до нього ззаду Ортеґа. — Чому ти ще не перелив іншого борця?
— Таж ми цим займаємося, лейтенанте.
Заріз махнув однією рукою на стелаж із пробірками для тіл ліворуч. Із-за них долинув звук, який свідчив про рух важкого обладнання. Вдивившись у морок, я розгледів великий автоматичний вилковий навантажувач, який котився вздовж рядів контейнерів. У нас на очах він зупинився, і на його рамі спалахнуло яскраве направлене освітлення. Вилки потягнулися до однієї пробірки та вчепилися в неї, а тоді витягнули її з закріпленого ланцюгами тримача, тим часом як менші сервоприводи відключали від неї кабелі. Після завершення відділення машина трохи відступила, розвернулася й важко посунула вздовж рядів до порожнього переливного резервуара.
— Система повністю автоматизована, — невідомо навіщо сказав Заріз.
Під резервуаром я тепер помітив ряд із трьох круглих отворів, схожих на передні випускні отвори МП-дредноута. Вилковий навантажувач трохи піднявся на гідравлічних поршнях і плавно завантажив пробірку, яку переносив, у центральний отвір. Пробірка щільно туди ввійшла; її видимий кінець повернувся приблизно на дев’яносто градусів, а тоді по ньому вдарив відбійник. Завершивши свою справу, вилковий навантажувач опустився назад за допомогою гідравліки, і його двигуни затихли.
Я почав стежити за резервуаром.
Здавалося, ніби минуло чимало часу, але насправді це, певно, зайняло менше хвилини. У дні резервуара відкрився люк, і вгору вирвався сріблястий косяк бульбашок. За ними приплило тіло. Воно трохи поскакало в позі ембріона, перевертаючись туди-сюди у здійнятих повітрям вихорах, а тоді його руки та ноги почали розправлятися — щоправда, цьому допомагали, злегка посмикуючи, закріплені на зап’ястках і гомілках контрольні дроти. Воно мало ширші кістки, ніж чохол «Хумало», було кремезне та більш мускулисте, але колір шкіри мало схожий. До нас ліниво піднялося на тонких дротах лице з вольовими обрисами та орлиним носом.
— Шарійський мученик із «Правої руки Бога», — радісно оголосив Заріз. — Насправді, звичайно, ні, але расовий тип достовірний, а ще він має справжню систему посиленого реагування «Воля Бога», — він кивнув на інший резервуар. — Піхотинці на Шарії належали до різних рас, але японських типажів там було досить, щоб оце було вірогідним.