Сідерім, рік 2570
— Так-так, хто виграє під Тадаском, той переможе у війні, — бурмотів собі під ніс Садар, викреслюючи на карті варіанти розвитку подій. Сині стрілки означали пересування мадеранських військ, зелені рагардців. Однак на карті були присутні в обох варіантах розвитку подій стрілки помаранчевого кольору і червоні, що йдуть за ними. Азит уважно розглядав карту, щось прикидав у думці, стримано хмикав. Йому, воїну-одинаку, здавалися неймовірною складністю подібні розрахунки, які Садар називав стратегією та тактикою. Однак правитель дохідливо пояснював воєводі, що і як, і той відповідно кивав, схвалюючи подібний план і вважаючи його чи не бездоганним. І з побоюванням поглядав на монарха, у якого настільки вивернуто мозок, що він може передбачити перебіг подій і, відповідно, знати прямо зараз, хто саме переможе і за якого розкладу.
Тадаск, рік 2570
— Сигналом до атаки стане вогненна стріла з вашого боку. Це означатиме, що ти дістався донесення до командира, і що вони готові виступити на світанку. Якщо сигналу не піде, то бій відкладається на добу, але ти цього вже не побачиш, — давав розпорядження лазутчику Кирит, передаючи пакунок. — Твоє завдання не лише доставити послання, а й зробити так, щоб воно не потрапило до супротивника.
— Буде зроблено, Ваша Святість, я найкращий під командуванням генерала. Цілком покладіться на мене, — без зайвої скромності відрапортував шпигун, приховуючи обличчя маскою і ховаючись у тінь.
— Якщо на те воля Тарида, вранці виступаємо, — обернувся до генерала жрець. - Все готово?
— Ось знову ти мене ображаєш. Тут не палац Мадри, тут у мене завжди і все готове, майже загарчав Кассим.
— Не крутись. Старий я став, хвилююсь багато про що. Та й не той правитель Нагірієз, щоб все виходило так, як треба. Не можу сказати, що дарма сюди дістався. Але, здається, залишись я в Мадрі, так би вдалося припинити війну. Так ні, імператор, як дитя, не розуміє, що краще обходитися без війни. Його батько був набагато мудрішим, — у голосі Кирита все ясніше відчувалися втома і роздратування.
- А то твій "улюбленець" Садар не воює, - невідомо навіщо, вставив генерал.
— Тільки на відміну від Нагірієза, він розумно воює, у нього цілі інші. А нашому що? Довести жителям півночі, наскільки він сильний? Вони й так не сумніваються, раз стільки років не сунуться, - відмахнувся жрець, пропустивши шпильку про "улюбленця".