- А також ╕ з мовчазно╖ згоди наших р╕дних гречкос╕╖в, - додала й соб╕ ╤рина, - як╕ п╕ддалися на спокуси солодко╖ брехн╕ комун╕стичних пропагандист╕в. ╤ хоча це й звучить, можливо, надто жорстоко, але я нав╕ть думаю, що голодомор - то була Божа кара нашому народу за те, що в╕н у с╕мнадцятому роц╕ не втримав дано╖ нам Богом незалежност╕, а п╕шов у п╕дданство до людожерсько╖ московсько╖ ╕мпер╕╖, де владу захопили найв╕ддан╕ш╕ слуги Сатани.
- Так, рац╕я в тво╖х словах ╓, - задумливо згодився з нею Олег. - Звичайно, голодомор - це надзвичайно страх╕тлива покара, щоб назвати цю кару Божою, але ж ╕ гр╕х зради дано╖ Богом Незалежност╕ - це теж страх╕тлива, жахлива провина, а отже, зрадивши самих себе, ми сам╕ себе, власне й покарали, п╕ддавшись сатанинськ╕й комун╕стичн╕й спокус╕, як би це жорстоко не звучало. От поляки змогли ж в╕дбитися в╕д Москви, т╕ ж прибалти, ф╕ни, як╕ нав╕ть змогли в╕дбитись вдруге в тридцять дев"ятому в╕д здавалось уже непереможного радянського монстра - ╕ тому н╕хто нав╕ть теоретично не зм╕г би припустити можлив╕сть такого жах╕ття як голодомор у цих зв╕льнених з-п╕д рос╕йського варварства кра╖нах. ╤ якби Укра╖н╕ вдалося утримати свою незалежн╕сть на початку двадцятого стол╕ття, то н╕ про який голодомор, зв╕сна р╕ч, ╕ мови не могло б бути, ╕ зараз ми були б ╓вропейською стом╕льйонною процв╕таючою нац╕╓ю. Якби Укра╖н╕ вдалося втримати свою незалежн╕сть на початку двадцятого стол╕ття, то й взагал╕ ╕стор╕я як ╓вропейська, так ╕ св╕това була, напевно б, зовс╕м ╕ншою: наприклад, друго╖ св╕тово╖ в╕йни найв╕рог╕дн╕ше у такому раз╕ не було б, з ус╕ма насл╕дками, що з цього вит╕кають, а насл╕дком у такому раз╕ м╕г би бути б╕льш людяний, б╕льш наближений до Бога сучасний св╕т, ан╕ж в╕н зараз ╓ п╕сля того, як став жертвою стал╕нсько-г╕тлер╕всько╖ чуми, в╕д яко╖ не оговтався й по сьогодн╕. Адже ж, засудивши г╕тлер╕вську Н╕меччину, ми все ще якось н╕яково опуска╓мо оч╕, коли йдеться про стал╕нський Радянський Союз - мовляв, це ж переможц╕, вони ж врятували св╕т в╕д фашистсько╖ чуми. То й що ж з того, що Стал╕н перем╕г Г╕тлера: один з двох людожер╕в, як╕ розв"язали найжахлив╕шу в ╕стор╕╖ людства б╕йню, перем╕г ╕ншого, тобто один з двох людожер╕в виявився сильн╕шим за ╕ншого - то х╕ба це повинно означати, що сильн╕ший людожер кращий за слабк╕шого? Я думаю, що зовс╕м навпаки, сильн╕ший людожер завжди г╕рший за слабк╕шого, як воно насправд╕ й виявилось, бо стал╕нський режим, коли розглянути справу безсторонньо, виявився найжахлив╕шим людиноненависницьким режимом в ╕стор╕╖ людства - чого т╕льки вартий той же голодомор, коли за один лише р╕к було замордовано найлют╕шою з ус╕х можливих смертей, голодною смертю, м╕льйони й м╕льйони безневинних людей, а комун╕стичн╕ концтабори з ╖хн╕ми страх╕тливими кат╕внями, ╕ ц╕ неск╕нченн╕ розстр╕ли тридцятих рок╕в - загалом десятки й десятки м╕льйон╕в жертв, причому сво╖х же, як це не звучить моторошно, сво╖х же, так би мовити, сп╕вв╕тчизник╕в! Оце так в╕тчизна! Та тут н╕який голокост, н╕як╕ фашистськ╕ концтабори з газовими камерами н╕ в яке пор╕вняння не йдуть. Г╕тлер взагал╕ в пор╕внянн╕ з╕ Стал╕ним - ф╕лантроп ╕ людинолюбець. ╤ не дивлячись на очевидн╕сть всього цього, сучасний св╕товий оф╕ц╕оз все так же н╕яково опуска╓ оч╕, коли ставиться руба питання про оф╕ц╕йне недвозначне засудження найжахлив╕шого в ╕стор╕╖ людства явища - стал╕н╕зму. А це св╕дчить т╕льки про одне - св╕т ╕ дос╕ глибоко аморальний, св╕т ще не видужав в╕д стал╕нсько-г╕тлер╕всько╖ чуми. Чого т╕льки варте таке, наприклад, виправдання стал╕н╕зму, що, мовляв, Стал╕н врятував св╕т в╕д Г╕тлера. А чи не багато краще було б, якби Стал╕н врятував св╕т в╕д самого себе? Напевно, краще! Адже Г╕тлер - це лише насл╕док, а причина Г╕тлера - Стал╕н ╕ Лен╕н. Не даремно ж Стал╕н ╕ Г╕тлер були найкращими друзями перед тим, як стати найзапекл╕шими ворогами. Та й до влади, як загально в╕домо, Г╕тлер прийшов т╕льки за допомогою Стал╕на, за допомогою того ж хл╕ба, без якого вимирала Укра╖на п╕д час голодомору. Не було б Лен╕на - не було б Стал╕на, не було б Стал╕на - не було б Г╕тлера, не було б ╕ друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Все в ╕стор╕╖ вза╓мопов"язане, ╕ не бува╓ насл╕дк╕в без причин. ╤ народ, який прив╕в до влади Лен╕на й Стал╕на повинен не прославляти це сво╓ д╕яння, а принаймн╕ покаятися, принаймн╕, як ка╓ться той народ, який прив╕в до влади Г╕тлера. Звичайно, ╕стор╕я не повинна займатись припущеннями, ╕стор╕я повинна вивчати лише доконан╕ факти. ╤ все ж припущення дають нам можлив╕сть унаочнити т╕ уроки, як╕ нам надаються доконаними фактами ╕стор╕╖. А урок для нас, укра╖нц╕в, з усього цього лише ╓дино можливий: найсвят╕ше для кожного народу - це його воля й незалежн╕сть! Незалежн╕сть - це ╕ ╓ Бог для кожно╖ окремо╖ нац╕╖! Т╕льки ставши незалежним народ може стати народом Божим! П╕дданство ╕ншому народов╕ - це перш за все зрада самого себе, зрада Бога, а отже, найстрашн╕ший гр╕х, за який ╕ кара найстрашн╕ша. Кому ще краще, як не нам, хто ст╕льки вже проходив в ╕ноземних ярмах, про це знати?
- Так, так, - задоволено промовив Серг╕й, - бачу, що молодь, яка ма╓ таких вчител╕в, як ви, навряд чи в╕зьме соб╕ за ╕деал такого "кадра", як, наприклад, Павлик Морозов. ╤ якби в ус╕х молодих людей нашо╖ В╕тчизни були так╕ вчител╕, то за наше майбутн╓ взагал╕ не було б чого побоюватися.
- Звичайно, це все добре, - п╕дхопив розмову Славко Наливайко, побачивши, яке враження справила промова Олега на гостей, а найб╕льше на ╤рину. - Вся ця теор╕я, ╕деолог╕я, наука - без цього, звичайно ж, не об╕йтися. Але ж незалежн╕сть, п╕сля того, як вона здобута й велемовно об╜рунтована, повинна бути якнайнад╕йн╕ше захищена. Це нам прекрасно доводить та ж ╕стор╕я з Укра╖нською Народною Республ╕кою, коли у вир╕шальний момент на ╖╖ захист стало три сотн╕ не вишколених хлоп"ят, як╕ напевне що дуже добре знали теор╕ю, вивчили ╕стор╕ю, були дуже добре ╕деолог╕чно п╕дкован╕, але рушницю в руках н╕коли не тримали, а дуже високочол╕ високоосв╕чен╕ дядьки, в ╕деолог╕чному сенс╕ просто таки в╕ртуози, в цей час сид╕ли в сво╖х теплих кр╕слах ╕ спостер╕гали, як за Укра╖ну гинуть в╕дважн╕ д╕ти. ╤ в результат╕ перемога була за дикими, п"яними, неосв╕ченими червоними матросами Муравйова, як╕, можливо нав╕ть читати не вм╕ли, але дуже вправно могли поводитися з гвинт╕вкою. А тому, ще нев╕домо, що необх╕дн╕ше для збереження незалежност╕ держави - ╜рунтовне знання теор╕╖, чи вправне поводження з╕ збро╓ю ╕ добряче натренован╕ м"язи.
- Будемо вважати, - примирливо глянула на Славка й на Олега ╤рина, - що ╕ м"язи й знання необх╕дн╕ й потр╕бн╕ однаковою м╕рою, як однаковою м╕рою птиц╕ для польоту необх╕дн╕ обидва крила. А тепер, - поглянула вона вже в б╕к Серг╕я, - дозвольте вас, Серг╕ю, запросити до нашо╖, так би мовити, цитадел╕, - показала вона рукою на ╕мпров╕зовану фортецю, огороджену частоколом з грубо обтесаних колод.
- Так, так, ця споруда дуже мене зац╕кавила, - п╕д╕йшов Серг╕й до частоколу ╕ погладив рукою одну з колод. - Просто таки середньов╕чна фортеця. Краса ╕ велич. А запросити себе до середини цього чуда я дозволю вам т╕льки за одн╕╓╖ умови.
- Будь ласка, - в╕дпов╕ла йому ╤рина, яка прикип╕ла до нього зачарованим в╕дданим поглядом, - як╕ завгодно умови. Ми згодн╕ на будь як╕ умови, чи не так? - подивилась вона на сво╖х товариш╕в.
- Так, звичайно, - погодився з нею Олег, а Славко, лише енерг╕йно закивав головою на знак згоди.
- У мене буде до вас ус╕х дуже велике прохання, - поглянув Серг╕й на вс╕х трьох. - Перестаньте, будь ласка мен╕ "викати". Для мене це, з╕знаюсь, дуже не зручно - в╕дчуваю себе або якимось старим д╕дом, до якого треба вже виявляти повагу звертанням на "ви", або ж сторонньою, чужою для вас ус╕х людиною.