- Це ваше, тобто тво╓ прохання, - виправився, в╕дпов╕даючи за вс╕х, Олег, - ми викона╓мо з великим задоволенням.
- Тод╕ вперед, - Серг╕й рушив у напрямку до вор╕т фортец╕. - Який тут у вас сьогодн╕ пароль? Я думаю нас пропустять вартов╕?
- Сьогодн╕ у нас день в╕дкритих дверей, - жартом на жарт в╕дпов╕в Славко. - Та й взагал╕, нам тут поки що н╕кого боятися, н╕хто поки що нам не загрожу╓.
- Оце ось ╕ ╓ наша цитадель, - продовжив Славко, коли вони вс╕ вп"ятьох зайшли до середини. ╜- Як бачиш, - звернувся в╕н до Серг╕я, - хоч ми зараз ╕ не спод╕ва╓мось на напад ворог╕в, все ж наша кр╕посна ст╕на обладнана для оборони, - в╕н показав на помости, що стояли на м╕цних дерев"яних п╕дпорах п╕д самим верхом частоколу, на як╕ можна було зайти по драбинах. - Так що заборола нашо╖ фортец╕ над╕йно захищен╕. А зробили ми це для того, щоб ╕нколи влаштовувати дуже корисну для в╕йськово-спортивного розвитку нашо╖ молод╕, а водночас ╕ ц╕каву гру - штурм ╕ захист фортец╕. Дуже вс╕м подоба╓ться. Навча╓мо, так би мовити, розважаючи. Може, як коли видасться в╕льна хвилинка, то й ти, Серг╕ю, прийдеш подивитися, а може ╕ взяти участь у ц╕й наш╕й ц╕кав╕й ╕ повчальн╕й розваз╕.
- Обов"язково прийду, - пооб╕цяв Серг╕й. - Але як вже прийду, то зв╕сно, що не лише подивитися.
- А оце наша, так би мовити, оф╕ц╕йна ставка, - взяв роль г╕да на себе Олег. - Забули тоб╕ сказати, що ми пом╕ж себе назива╓мо цю нашу фортецю "С╕ччю". Не знаю, наск╕льки ця споруда достеменно схожа на справжню С╕ч, але загальн╕ риси ми постарались вт╕лити. Так що, оця споруда, яку я представив, як оф╕ц╕йну ставку, - Показав в╕н на зроблену з дерева досить великого розм╕ру буд╕влю, - назива╓ться у нас в╕йськовою канцеляр╕╓ю. Як в╕домо, в╕йськова канцеляр╕я була завжди на С╕ч╕. Але в наш╕й канцеляр╕╖, хоч ╕ працюють, як ╕ в давн╕й козацьк╕й, органи управл╕ння в╕д Гетьмана до писаря, в╕дбуваються ще й ╕нш╕ заходи, так╕ як збори виборних кур╕нних представник╕в, теоретичн╕ навчання. Ось ╕ сьогодн╕ перед тим, як розпочати ф╕зичн╕ заняття, як╕ продовжуються й по цей час, ми вже провели саме тут, у наш╕й канцеляр╕╖, урок ╕стор╕╖, про тему якого я вже розпов╕дав, а п╕сля ф╕зичних вправ тут знову в╕дбудеться урок, який проведе вже ╤рина, урок, ясна р╕ч, укра╖нсько╖ мови. Хоча ╤рина значно ширше розум╕╓ принципи викладу укра╖нсько╖ мови, н╕ж це прийнято оф╕ц╕йно.
- Так, - взяла ╕н╕ц╕ативу в розмов╕ нарешт╕ ╤рина, - я зовс╕м, наприклад, не розр╕зняю предмет╕в мови та л╕тератури. Я не розд╕ляю навп╕л такий найсутт╓в╕ший вияв народно╖ душ╕, як мовлення, причому не ма╓ значення, усне це мовлення чи писемне. Взагал╕ мова - це найпосутн╕ший вияв культури, це концентрат культури, мова - це душа народу, дана йому Богом, мова - це виявлений через народну душу Бог. Як сказано, Слово - було Бог. ╤ я зовс╕м не можу зрозум╕ти, як, наприклад, священики, як╕ хочуть називатися укра╖нськими, можуть не знати нашо╖ мови, тобто людина яка хоче присвятити себе духовному служ╕нню народу, не вважа╓ за потр╕бне знати мову, тобто, власне, душу цього саме народу. Та й взагал╕, нам наш╕ опоненти часто закидають, що ми, мовляв, примусово намага╓мося укра╖н╕зувати укра╖нц╕в... Н╕, ви т╕льки вдумайтеся в саму абсурдн╕сть самого словосполучення "укра╖н╕зувати укра╖нц╕в", - вона зробила паузу, щоб дати насправд╕ вс╕м вдуматися. - Як вам це подоба╓ться, насильно укра╖н╕зувати укра╖нц╕в, це все одно, що насильно зробити б╕ле б╕лим, а чорне чорним. Звичайно, як можна примусити когось насильно любити свою р╕дну мову, свою Батьк╕вщину, примусити любити свою р╕дну мат╕р? Як? Н╕як! Це право кожно╖ людини любити, або ж не любити свою р╕дну мат╕р. Ненавид╕ти свою р╕дну мат╕р - це, зв╕сно, не крим╕нальний злочин, ╕ н╕хто н╕кого за це до буцегарн╕ не запроторить. Але ж, яке моральне право ви ма╓те, ненавидячи свою р╕дну мат╕р, називатись людиною, причому звинувачуючи ╕нших в любов╕ до сво╓╖ матер╕, неначе це крим╕нальний злочин, вимагаючи в╕д ╕нших ненавид╕ти свою р╕дну мат╕р в ╕м"я якихось космопол╕тичних загальнолюдських демократичних ц╕нностей! Дуже ц╕кав╕ так╕ ц╕нност╕, як╕ вимагають ненавид╕ти свою мат╕р. А найц╕кав╕ше, що прихильниками таких ц╕нностей виступають служител╕ церкви, яка знову ж таки, нев╕домо з яких причин, хоче називатися саме укра╖нською церквою, а не якоюсь там космопол╕тичною, чи ╕ноземною. Дуже ц╕каво!
- Бачу, вашим учням пощастило не т╕льки з викладачем ╕стор╕╖, а й з викладачем укра╖нсько╖ мови, чи як ти сама для себе там назива╓ш св╕й предмет, - звернувся до ╤рини Серг╕й. - Дуже пощастило. Я б ╕ сам не в╕дмовився якось побувати на ваших уроках, якщо дозволите. Дуже вже надиха╓ ваш ентуз╕азм.
- Дуже б, дуже були б рад╕ бачити тебе, Серг╕ю на наших уроках, - в╕дпов╕в йому Олег, - але не т╕льки в якост╕ ц╕кавого слухача, але в якост╕ такого ж як ми викладача.
- Тобто? - здивувався Серг╕й.
- Тобто, - продовжив Олег, - я думаю, що тоб╕ ╓ що розпов╕сти нашим молодим людям з ╕стор╕╖ й теор╕╖ мистецтва, а ╖м буде дуже ц╕каво й корисно д╕знатися в╕д тебе про все, що ти сам зна╓ш. Так що, як знайдеш час, ми вс╕ будемо дуже рад╕ бачити й тебе в наших лавах в рол╕ наставника й навчителя.
- Що ж, - замислився на мить Серг╕й. - А це ц╕кава пропозиц╕я. Випробувати себе ще й в так╕й якост╕ - це надзвичайно заманливо. Обов"язково прийду й спробую себе ще й в так╕й якост╕, можливо, в мен╕ спить видатний педагог.
- Тим паче, що в нас уже ╓ один такий, так би мовити, в╕льний викладач, - сказала ╤рина, - який приходить по можливост╕, коли ╓ в╕льний час ╕ виклада╓ все, що т╕льки вважа╓ за потр╕бне й що зна╓ сам, тобто сама, - поправилась вона й багатозначно поглянула в сторону Оксани.
- Тобто, цей в╕льний викладач - ти, Оксано? - не зм╕г приховати здивування Серг╕й.
- А що ж тут такого особливого й незвичайного? - питанням на питання в╕дпов╕ла Оксана.
- Так, так, звичайно, - вибачливим тоном промовив Серг╕й. - Ти ж, м╕ж ╕ншим, за фахом педагог, та ще до того ж, як ╕ ╤рина, ф╕лолог. Чи не заважа╓ це вам, як конкурентам?
- Зовс╕м н╕! - запально в╕дпов╕ла за свою подругу ╤рина. - Зовс╕м навпаки. Оксана й навчалась набагато усп╕шн╕ше за мене в ун╕верситет╕, а тому завжди в мене ╓ подруга, до яко╖ я можу звернутися по допомогу, якщо мен╕ щось не до к╕нця зрозум╕ло в царин╕ ф╕лолог╕╖. Але сама Оксана, взагал╕ то, якщо приходить до нашо╖ позашк╕льно╖, вибачаюсь, школи, то проводить уроки зовс╕м не з ф╕лолог╕╖, а здеб╕льшого розпов╕да╓ учням про священну ╕стор╕ю, виклада╓ основи ф╕лософ╕╖ й, до реч╕, культуролог╕╖. Так що наш╕ викладацьк╕ стежки зовс╕м не перетинаються. Взагал╕ то, сама я спочатку думала, - з╕зналася ╤рина, - що Оксана не хоче викладати в нас св╕й р╕дний предмет, ф╕лолог╕ю, через те, що не хоче загнати мене в т╕нь сво╖ми блискучими знаннями.
- ╤ро, ск╕льки вже раз╕в можна про це говорити, - лаг╕дним голосом промовила Оксана, - ти прекрасно зна╓ш св╕й предмет, ╕ викладач ти - в╕д Бога. А зразу два викладач╕ ф╕лолог╕╖ для одн╕╓╖ школи - забагато. Та й викладати ж тут пост╕йно, як це треба щодо мови, я, зв╕сна р╕ч, не зможу, ти ж сама це розум╕╓ш.
- Так, звичайно, вибач, - вже весел╕ше сказала ╤рина. - А Оксана, м╕ж ╕ншим, ╕ в мистецтв╕ розум╕╓ться непогано - майже ваша колега, Серг╕ю. Як╕ вона сукн╕ ши╓ - просто витв╕р мистецтва. ╤ форму для наших учн╕в теж Оксана придумала й сама шила.
- Я так ╕ зрозум╕в, - подивився Серг╕й на Оксану.
- ╤ро, - зашар╕вшись, док╕рливо мовила до подруги Оксана, - перестань.
- А х╕ба це не правда? - звернулась ╤рина поглядом за допомогою до вс╕х присутн╕х. - Х╕ба в цьому ╓ щось погане? Хоча ╓ й так╕, що докоряють, мовляв, сукн╕, пошив одягу, а там дал╕ й мода, под╕уми - все це марнота марнот, все це не для християнина.
- Я зовс╕м так не думаю, - сказав Серг╕й н╕би для вс╕х, але слова його перш за все були звернен╕ до Оксани. - Звичайно, Бог створив людей нагими, але ж це не означа╓, що ми повинн╕ зараз ходити оголеними, адже з тих п╕р, як Бог сотворив людей, минуло чимало часу й дещо зм╕нилося, ╕ ми зараз повинн╕ одягатися. А якщо вже треба одягатись, то одягатись треба достойно й красиво, бо ж г╕дн╕сть ╕ краса - одн╕ з самих значущ╕ших ознак божественност╕ людини. Звичайно, я не маю на уваз╕ вс╕ляк╕ там под╕уми з бомондом, куди часто грошовит╕ череват╕ татус╕ при╖здять, щоб вибрати соб╕ одноразову молоду коханку для чергово╖ подорож╕ на Канари. Мистецтво красиво одягати людей н╕чим не г╕рше за вс╕ ╕нш╕ мистецтва, хоча, звичайно ж, як ╕ вс╕ ╕нш╕ мистецтва, може бути використане з недостойною метою й профановане, але ж...