- А це що за ком╕с╕я? - п╕д╕йшов до новоприбулих на чол╕ з Серг╕╓м п"ятьох сво╖х колег молодий чолов╕к, який щойно займався з молоддю, роз"яснюючи секрети рукопашно╖ боротьби.
- Це зовс╕м не ком╕с╕я, а просто дружн╕й ознайомчий в╕зит, - в╕дпов╕в йому Славко. - Ось познайомся, Миколо, це наш новий великий друг, який, можливо буде деякий час нав╕ть викладати у наш╕й позашк╕льн╕й школ╕, той самий художник, що розпису╓ наш новозбудований храм, Серг╕й Богданенко, познайомся.
Молодий чолов╕к високого зросту, десь п╕д два метри, широкий в плечах, могутньо╖ атлетично╖ статури, чисто виголений з коротко стриженим русим волоссям був просто таки надзвичайно красивим - баба Горпина, описуючи Серг╕╓в╕ Миколу мала рац╕ю, колишн╕й наречений Оксани був д╕йсно таки чолов╕ком надзвичайно╖ вроди. Серг╕й сво╖м профес╕йним поглядом в╕дразу ж в╕дм╕тив його надзвичайну схож╕сть ╕з всесв╕тньов╕домим "Давидом" роботи М╕келанджело Буонаррот╕. Так, якби з цього молодика зняти одяг та додати йому кучер╕, подумав Серг╕й, то й справд╕ перед нами постала б знаменита статуя роботи М╕келанджело. А ще подумалося Серг╕╓в╕, що непогано було б мати такого натурника, але, зв╕сно, пропозиц╕ю таку в╕н навряд чи наважився б зробити з ц╕лком зрозум╕лих причин, адже хот╕в ще трохи пожити. А молодик тим часом п╕д╕йшов до Серг╕я поближче ╕ теж став його уважно розглядувати.
- Серг╕й, - простягнув Серг╕й руку для знайомства першим, оск╕льки так ╕ не дочекався цього з боку свого нового знайомця.
- Микола, - по деяк╕й пауз╕, не в╕дразу, подав нарешт╕ руку молодик Серг╕╓в╕ у в╕дпов╕дь ╕ в╕дразу стиснув руку так, що в Серг╕я аж хруснула кисть ╕ потемн╕ло в очах: в пов╕льност╕, з якою Микола подав руку, в тон╕ його голосу, в цьому стисканн╕ Серг╕й в╕дразу ж в╕дчув якусь ворож╕ть ╕з боку Миколи й ╕нстинктивно стиснув у в╕дпов╕дь сво╓ю рукою кисть Миколи так, що на обличч╕ Миколи з"явився вираз здивування, на чому "дружн╓" рукостискання завершилося. - Я бачу, ти п╕д╕йшов в╕дразу до нас неспроста, мабуть, тебе ц╕кавить така модна й захоплююча р╕ч, як рукопашний б╕й? - в тому ж, як Серг╕й в╕дчував, агресивному дус╕ продовжив Микола, та ще й оце, як здавалось, в╕дверто зневажливе "ти". - То, може, й сам, гр╕шним д╕лом, спробу╓ш покивати ручками й н╕жками, - його зневажливий тон переходив уже в в╕дверту груб╕сть, пом╕тну вс╕м ╕ншим. - То як? Давай, виходь, давай поборемось, - з глузливою посм╕шкою показав в╕н на майданчик, який обступили учн╕, що перестали вправлятися й дивились, як ╖хн╕й тренер в досить незвичайний спос╕б знайомиться з тим самим знаменитим художником, який розпису╓ ╖хн╕й храм. - Давай, давай, - все наполеглив╕ше пропонував в╕н, ╕ Серг╕й, спочатку сприйнявши пропозиц╕ю Миколи, як жарт, тепер зрозум╕в, що той ╕ справд╕ хоче позмагатися з ним.
- Миколо, перестань, - втрутилась Оксана, - ми щойно з храму, Серг╕й, як бачиш, одягнутий зовс╕м не для занять спортом. Та й взагал╕, х╕ба так знайомляться з поважними гостями.
- Та н╕, чому ж, - перепинив ╖╖ Серг╕й, - я не проти трохи роз╕м"ятися. А одяг, - в╕н оглянув себе й митт╓во скинув свою сорочку-вишиванку. - Це для мене майже святиня, потримай, будь ласка, - передав в╕н вишиванку Оксан╕, - а брюк мен╕ не жаль, тим паче, що вони навряд чи дуже постраждають, чи не так, Миколо, ти ж не збира╓шся порвати мене разом з╕ штанями на шмаття?
- Солдат дитину не образить, - зверхньо кинув Микола ╕ теж зняв ╕з себе футболку й кинув ╖╖ на землю, залишившись в спортивних брюках, - щоб уже зовс╕м на р╕вних.
Вони обидва вийшли на майданчик, стали один проти одного. Досить таки пристойно м"язисте, жилаве т╕ло Серг╕я виглядало все ж не надто вражаюче в пор╕внянн╕ з просто велетенською могуттю Миколи. Чесно кажучи, Серг╕й на фон╕ Миколи виглядав майже так, як вигляда╓ худорлявий п╕дл╕ток на фон╕ здорового дорослого дядька.
Микола розпочав атаку першим, трохи нав╕ть неспод╕вано для Серг╕я, але все ж не занадто зненацька. Микола пров╕в дек╕лька удар╕в руками в р╕зн╕ частини т╕ла противника ╕ дв╕ч╕ намагався вразити свого партнера ногою. Серг╕й, в свою чергу, для початку не став форсувати под╕╖ й просто захищався, дек╕лька удар╕в блокувавши й дек╕лькох просто уникнувши, давши соб╕ завдання в перш╕ хвилини сутички якомога краще вивчити манеру й можливост╕ свого супротивника - ╕ для цього йому дек╕лькох хвилин таки й вистачило.
Ф╕зично Микола був ╕ справд╕ надзвичайно сильним (якби таким ковадлом, як його кулак хоч раз зачепило Серг╕я, то мало б не було), але техн╕чно Микола все ж не був аж таким вже досконалим б╕йцем. Н╕, Микола, звичайно, був непогано вишколений як на колишнього десантника й випускника школи м╕л╕ц╕╖, але в пор╕внянн╕ з досв╕дом Серг╕я, який займався мистецтвом ╓диноборств ╕з самого дитинства, його противник був все ж досить прим╕тивним, ╕ якби це було на справжн╕х змаганнях, то ╖х у спаринг не поставили б, як представник╕в зовс╕м р╕зного ступеню профес╕йно╖ квал╕ф╕кац╕╖. Серг╕й це в╕дразу в╕дчув ╕ вир╕шив не занадто затягувати б╕й.
П╕д час наступно╖ ж атаки Миколи, коли той намагався провести удар прямою правою в голову, Серг╕й просто захопив його руку й зд╕йснив звичайн╕с╕нький кидок через плече, як це робиться у вс╕х майже видах боротьби, в╕д класично╖ до самбо ╕ дзюдо, перекинувши через себе велетенське т╕ло свого противника, наче це був якийсь лантух з картоплею. Микола добряче таки гепнувся об землю, але виглядом сво╖м цього жодним чином не виявив, та ╕ впав в╕н досить таки профес╕йно.
Серг╕й вже думав запропонувати Микол╕ мирову - побавились трохи, та й досить - але Микола, пов╕льно п╕д╕ймаючись, досить неспод╕вано спробував нанести удар в голову, так що Серг╕╓в╕ довелось докласти зусиль, щоб уникнути цього дуже небезпечного удару, який, досягни в╕н мети, був би, мабуть переможним. Серг╕й зрозум╕в, що Микола зовс╕м не жарту╓ й ставиться до цього двобою серйозно, може нав╕ть занадто серйозно, нав╕ть, як здалося Серг╕╓в╕, Микола атакував його з якоюсь незрозум╕лою для Серг╕я агресивн╕стю й завзяттям.
А п╕сля одного з удар╕в ногою в груди , який Микола намагався провести з розвороту ╕ якого Серг╕й ледь-ледь уникнув, ╕ якби цей удар був усп╕шним, то плакали б ребра супротивника, Серг╕й вир╕шив все ж припинити наскоки свого занадто роз"яр╕лого супротивника ╕, захопивши цю його, праву, ногу п╕д кол╕но сво╖ л╕вим л╕ктьовим згином, Серг╕й зробив крок назустр╕ч супернику л╕вою ж ногою, а правою, зан╕сши ╖╖ за тулуб Миколи, ззаду п╕дбив його опорну л╕ву ногу, п╕сля чого Микола безв╕льно гепнувся на спину, хоча й майстерно замортизувавши сво╓ пад╕ння ударом обох рук об землю. Серг╕й же, не втрачаючи часу, аби не дати супернику отямитися, перейшов в╕дразу ж до больового прийому, майстерно затиснувши Миколину ногу в м╕цн╕ лещата. Затискуючи ногу все дужче й дужче, Серг╕й в╕дчував, що подальш╕ його зусилля можуть вже призвести до фатальних насл╕дк╕в ╕ перестав дал╕ стискати суглоб суперника, а Микола все ще терп╕в ╕ не здавався. Видно було, що в╕н вс╕ма силами намагався не здаватись. Серг╕╓в╕, знову ж таки, видалась незрозум╕лою така його затят╕сть. ╤ все ж Микол╕ довелося таки ляснути з ус╕╓╖ сили долонею об землю - ╕ Серг╕й врешт╕ в╕дпустив його ногу, п╕сля чого Микола встав ╕ довгенько ще розтирав св╕й постраждалий суглоб.
- Що ж, не погано, як на художника, - Микол╕ все ж довелося, хоч в такий спос╕б, визнати переваги свого супротивника й потиснути йому вв╕чливо руку. - Де служив?
- Та служив то я в ДШБ, в Афган╕стан╕, - на ц╕ Серг╕╓в╕ слова обличчя Миколи видовжилось в╕д здивування, - але р╕ч нав╕ть не в цьому, просто я займаюсь мистецтвом ╓диноборств ╕з самого дитинства. Так що...- Серг╕й розв╕в руками.
- Прекрасно! - п╕дскочив до них Славко, покинувши лави глядач╕в, як╕ спостер╕гали за двобо╓м ╕ про яких супротивники зовс╕м забули. - Прекрасно! Виявля╓ться, окр╕м викладача мистецтвознавства наша школа може отримати ще й ╕нструктора з мистецтва ╓диноборств, причому в одн╕й особ╕. Я сам, наприклад, хоч ╕ ╓ дипломованим викладачем ол╕мп╕йських, так би мовити, вид╕в спорту, але ╓диноборства знаю не наст╕льки добре, щоб сперечатися, наприклад, з Миколою в цьому питанн╕. А ти, Серг╕ю... - Славко, в свою чергу розв╕в руками, але вже зовс╕м з ╕ншим п╕дтекстом, ан╕ж це зробив щойно Серг╕й. - Прекрасно.