Жмак хотів здійснити ще один переліт через загорожу, тепер уже на бік Дашуньчин, але бугай заступив йому дорогу і тримав Жмака під прицілом гострих рогів, поки Дашунька прибігла рятувати уповноваженого.
— А це що, я вас питаю?
— Не ворушіться. Це бугай Демагог.
— Демагог? Що за натяки?
— Я ж вас попереджувала: не кричіть, а то бугай розгнівається.
— То приберіть його!
— Він не слухається.
— Тоді як же?
— Його треба вмовити.
— То вмовте!
— Це повинні зробити ви.
— Я? Що ж мені казати?
— Повторюйте за мною: «Дорогий і вельмишановний бугаю…»
— Дорогий і вельмишановний… — пробурмотів Жмак.
— Бугаю.
— Бугаю.
— Завдяки вашій запліднюючій діяльності…
— Завдяки вашій плідній…
— Запліднюючій.
— Запліднюючій…
— Корови веселі.
— Корови веселі.
— Телята радісні.
— Телята радісні.
— А ми всі маємо змогу…
— А ми всі маємо змогу…
— Для невпинного розвитку тваринництва…
— Для невпинного… Та ви смієтеся з мене!
Але тут бугай Демагог, помотавши головою, посунув убік, звільняючи товариша Жмака з свого бугаячого полону.
Жмак умить забув про те, яку послугу зробила йому Дашунька, і насипався на молоду жінку:
— Я цього так не зоставлю! Бугаїв тут наплодили, порнографію розвели, а розтьол слабкий! Пора кінчать з цією порнографією! Остаточно і безповоротно!
— Про що це ви? — спокійно поцікавилася Дашунька.
— А вам розжувать? Оці ваші бугаї — це ж пережиток! На птахофабриках обходяться без півнів? Обходяться! І ви на фермах обходьтесь без цих бугаїв.
Дашунька несмачно скривилася. Хіба що процитувати цьому придурювальнику віршик столичною поета «Биця завдяки телиці зазирнув за горизонт»? Але стрималася і спокійно поцікавилась:
— Ви пропонуєте штучне запліднення?
— Не згадуйте мені цих страшних слів. Я батько. У мене дочка. Я червонію з голови до п’ят од таких слів!
— Але як же ви думаєте отримувати телят, коли ні бугаїв, ні штучного…
— Скличемо нараду і знайдемо спосіб. Цілком пристойний і, коли хочете, високоморальний спосіб!
— Товаришу Жмак, — виграючи одразу стонадцятьма усмішками на своїх повних устах, поспитала Дашунька, — а дозвольте поцікавитися, яким чином прийшли на світ ви самі?
— На що ви натякаєте? При чім тут я? Я взагалі не народжувався! — закричав Жмак.
— А звідки ж ви взялися?
— Я присланий сюди, щоб навести порядок! Де в вас тут телефон?
— Телефон? Одну хвилиночку!
Переваги Веселоярська були ще й у суцільній телефонізації. Дашунька якось забула про це, Жмак, на свою голову, нагадав. Лишивши уповноваженого, Дашунька побігла до телефону, знайшла свого чоловіка (від неї він ховатися не міг), сказала коротко:
— Тут у нас цей малахольний Жмак, забери його, а то дівчата відро на голову наб’ють, а тоді не стягнеш, тобі ж і відповідати!
Якась з доярок почула ті Дашуньчині слова, і вже цього було досить, щоб ті самі доярки, які садовили Жмака на кожух, щоб наснажити його на корисні справи, вмить зібралися довкола уповноваженого і в суто українсько-жіночому стилі висловили йому свою стурбованість щодо його спроби образити їхню всезагальну улюбленицю Дашуньку.
Жмак, ще до кінця не осягнувши розмірів небезпеки, яка йому загрожувала, зробив офіційну заяву на тему, що такої суспільної категорії, як всезагальна улюблениця, в сільському господарстві не існує і не може існувати, як йому відомо з вірогідних джерел, і спробував пірнути в машину і хряпнути дверцятами. Але доярки заявили, що в сільському господарстві він тільки й знає, що земля чорна, поставили вимогу попросити пробачення в Дашуньки, обступили його так щільно і були такі матеріально-тілисті, що ні пробитися до машини, ні хряпнути дверцятами не було ніякої змоги.
Ситуація ставала тривожно-загрозливою, і не знати, як вона б розвивалася далі, та тут з’явився Гриша Левенець і врятував товариша Жмака.
Гриша вхопив сільрадівського мотоцикла, вмить прискочив до ферм, став перед товаришем Жмаком, як лист перед травою, перепросив, запросив, запропонував навіть коляску свого мотоцикла.
Але що там якась коляска, коли в товариша Жмака машина. Ну, так. Чорна йому й не снилась. Білої не давали і не могли дати. Доводилось їздити в чомусь невиразному, кольору сухої глини з гербіцидами. І хоч з таким кольором не дуже повиковбасюєшся, та все ж це таки машина, а не коляска мотоцикла!