Але Китай не планує відмовлятися від традиційних джерел енергії. За даними розробника антивірусів – компанії McAfee, 2009 року відбулася серія кібервторгнень у мережі американських нафтових компаній, метою яких було викрадання інформації про родовища нафти у різних куточках земної кулі. Китай є другим найбільшим споживачем нафти у світі після США, а з 2009 року – ще й другим найбільшим імпортером нафти. Принаймні одна американська енергетична компанія, що збиралася бурити у спірних водах, які Китай вважав своїми, зазнала атаки китайських хакерів.
Китай вступає у конкурентну боротьбу за природні ресурси й водночас намагається збудувати державну енергетичну індустрію. Саме тому китайці активно атакують американські енергетичні компанії та промислові об’єкти. У 2012 році Міністерство внутрішньої безпеки оприлюднило інформацію про 198 атак на життєво важливі об’єкти інфраструктури, що на 52 % більше, ніж попереднього року. 40 % цих атак були скеровані проти енергетичних компаній. Якщо б США опинилися в стані війни з Китаєм, безсумнівно, збройні сили цієї країни спробували б скористатися кіберплацдармами, створеними хакерами в мережах американських енергетичних компаній, і знищити або вивести з ладу критично важливі інфраструктурні об’єкти. Але в найближчому майбутньому Китай навряд чи буде сильно зацікавлений у тому, щоб завдавати збитків економіці США або знеструмлювати країну. Китай – один із найбільших іноземних кредиторів і найважливіший торговельний партнер США, тому безпосередньо зацікавлений у відмінному здоров’ї американської економіки та купівельній спроможності американських споживачів. Тому Китай шукає законні стежки до отримання інформації про пошуки джерел енергії в Сполучених Штатах і вивчення американських технологій: з 2010 року країна інвестувала понад $17 млрд у нафтогазовий бізнес США і Канади.
Отже, Китай веде подвійну гру – вкладає кошти в американські компанії й водночас краде в них інформацію. Цей шлях вельми сумнівний. Якщо китайські викрадачі американської інтелектуальної власності зроблять ці компанії менш конкурентоздатними на світовому ринку, американська економіка зазнає збитків, а отже, зазнає їх і Китай. Фахівці американської розвідки виснували, що ця країна навряд чи припинить кіберкампанію, поки американці не чинять дипломатичного тиску й не вводять економічних санкцій. Тому уряд, намагаючись захистити критично важливу інфраструктуру, вдався до агресивніших політичних дій: наприклад, ухвалив рішення щодо захисту і моніторинґу газових трубопроводів у 2012 році. Єдине, що заспокоює фахівців із національної безпеки, – це те, що досі не виявлено жодних ознак того, що Китай прагне перейти від шпигунства до бойових дій.
Однак цього не скажеш про інших противників США.
Із вересня 2009 року американських банкірів регулярно турбують кібератаками певного виду. Хакери полюють не на гроші банків, а на сайти, за допомогою яких клієнти можуть управляти своїми рахунками, перевіряти баланс, оплачувати послуги й здійснювати грошові перекази. Хакери перенавантажують банківські сервери трафіком із підконтрольних комп’ютерів, надсилаючи безліч одночасних запитів, що «вбиває» сайти. Десятки банків зазнавали таких атак, що призводить до збою в роботі. Серед них Bank of America, Wells Fargo, Capital One, Citigroup, HSBC та інші відомі та менш знані фінансові інституції.
Банки, так само як безліч інших компаній, що ведуть бізнес у мережі, вже стикалися з DDOS-атаками і раніше. Більшість експертів у сфері безпеки вважають такі атаки лише прикрою неприємністю і аж ніяк не загрозою, наслідки якої зазвичай можна усунути впродовж кількох годин. Проте одна атака стала безпрецедентною за масштабом і складністю. Нападники створили величезні комп’ютерні мережі, з яких відправляли на сервери банків неймовірно велику кількість запитів. За однією оцінкою, потік даних у декілька разів перевищував трафік, який 2007 року російські хакери скерували на естонські комп’ютери, що призвело до збою в усій системі електронної інфраструктури країни, – це була найбільш нищівна кібератака в історії. Банківські інтернет-провайдери доповіли, що на жоден сайт іще ніколи не спрямовували такий величезний трафік. Жертвами хакерів стали дата-центри («хмари»), що складаються з тисяч серверів. Це наче противник відправив на знищення однієї цілі не кілька кораблів, а цілу армаду.