Друзі-офіцери підсміювалися над ним: «Бобе, ти вже відзвітував перед президентом?»
Він сприймав це як комплімент.
Стасіо був лишень одним із багатьох членів розлогої хакерської організації, авангарду нової кібернетичної війни. Після того як Буш віддав відповідний наказ, гібридні підрозділи солдатів і розвідників із бойових і розвідувальних загонів почали проводити в Іраку щоденні атаки. Оперативний центр розташовувався в залізобетонному ангарі на військово-повітряній базі в Баладі на північ від Баґдада, на якій колись перебували іракські винищувачі. Нині тут залишалися здебільшого безпілотні літальні апарати. Їхні оператори працювали спільно з хакерами АНБ, слідчими з ФБР і елітними загонами спецназу. Усі вони були поділені на кластери, але працювали як єдиний, майже живий організм. Хакери викрадали інформацію з електронних пристроїв противника і передавали її аналітикам, які складали для загонів списки цілей. Коли вони вирушали у рейд, оператори дронів спостерігали за територією за допомогою складних камер і сенсорів, розроблених у ЦРУ, попереджуючи загони про небезпеки. Інколи оператори безпілотних пристроїв самостійно знищували цілі за допомогою ракет.
Після закінчення атаки загони відбирали у захоплених на місці проведення операції бойовиків мобільні телефони, ноутбуки, флешки, списки контактів і паперові записки, так зване кишенькове сміття, на якому могло бути лише ім’я і номер телефону, поштова або електронна адреса. Все це приносили аналітикам, які завантажували інформацію в бази даних і за допомогою програм інтелектуального аналізу шукали зв’язки з іншими бойовиками, зокрема і з ув’язненими. Особливу увагу приділяли пошукові джерел фінансування операцій бойовиків, зокрема від іноземних спонсорів із Сирії, Ірану та Саудівської Аравії.
Співробітники підрозділу викривали від 10 до 20 нових бойовиків щодня. Таким чином виявляли цілі терористичні формування, позаяк представники американських збройних сил почали думати й діяти так само, як ворог. Вони змінили вертикальну ієрархію на вузлові групи відповідно до місцевих умов. Ця структура формувалася під час просування вперед з урахуванням нових методів ведення бою.
АНБ уже вибудувало інфраструктуру для проникнення в телекомунікаційні мережі. Після терактів 11 вересня агентство встановило нові пункти прослуховування і збору інформації для відстежування в кіберпросторі телефонних дзвінків терористів, їхньої електронної пошти та інших засобів цифрового зв’язку. Чимало цих пунктів доступу були розташовані всередині офісів і комутаційних станцій найбільших операторів зв’язку США. Аналітики, які відстежували конкретного терориста, могли бачити, коли він реєструвався у мережі. Вони передавали цю інформацію оперативникам, і ті перехоплювали сигнал у бездротовій мережі. (Якщо наземні загони були дуже далеко, для перехоплення сигналу використовувалися літаки і супутники.) Усі отримані дані швидко зіставляли, щоб визначити розташування цілі аж до конкретної вулиці, будівлі та навіть квартири, з якої робили виклик або надсилали повідомлення.
Звичайному відвідувачеві об’єднаний розвідувальний центр у Баґдаді здавався домівкою різнорідної команди. Аналітики, що працювали за контрактом, із волоссям, зібраним на потилиці в неформальний хвіст, працювали пліч-о-пліч із солдатами й офіцерами у бойових мундирах. Але якщо цей відвідувач дивився на величезні монітори, підвішені під стелею ангара, на яких демонструвалося зображення з дронів, а потім на роботу команди цивільних і військових, що не відводили очей від екранів ноутбуків і розмовляли один із одним власним жаргоном, він розумів, що опинився в епіцентрі воєнних дій.
У нової стратегії розвідки був іще один наріжний камінь. Окрім збору інформації зі всіх телекомунікаційних мереж у Іраку і використання її для визначення розташування бойовиків та їхніх спонсорів, АНБ почало маніпулювати методами комунікацій, використовуючи мобільні телефони і комп’ютери повстанців – згідно зі сценарієм, викладеним Майком МакКоннеллом президентові Бушу.
Американські хакери надсилали фальшиві текстові повідомлення бойовикам і підривникам. Отримувач такого повідомлення, наприклад, читав: «Зустрінемося на розі вулиці, щоб спланувати наступний удар» або «Вирушай на ось це місце на дорозі та встанови свій пристрій». Коли бойовик приходив на зазначене місце, його зустрічали американські спецназівці або ракета Hellfire, запущена з безпілотного літального апарату з висоти в декілька сотень метрів.