Розвідувальна машина продовжила перемагати. За перші шість місяців 2008 року «Аль-Каїда» влаштувала лише 28 вибухів або інших терористичних актів, хоча рік тому подібних атак було близько 300. Кількість жертв терористів серед цивільного населення також скоротилася – від 1500 осіб у 2007 році до 125 в першій половині 2008-го. Один колишній офіцер розвідки порівняв кібератаку на вищі ешелони «Аль-Каїди» з «відрубуванням зміїної голови».
«Ми провели низку операцій із проникнення в комунікаційні системи й структури оперативного управління, які дозволяли терористам і бунтівникам координувати атаки на збройні сили США, – зауважив він. – У цьому полягав ключ до успіху будь-якої операції».
Уперше в історії чотирилітньої війни в Іраку Сполучені Штати змогли виробити по-справжньому ефективну стратегію. Загальний успіх заходів, який дозволив американським військовим нарешті залишити Ірак, на думку істориків, військових командирів і солдатів, можна пояснити трьома основними чинниками. По-перше, додатковий контингент сухопутних військ допоміг взяти під контроль найнебезпечніші райони, знищити або заарештувати «непримиренних» (як називав їх Петреус) і захистити мирне населення Іраку. Рівень насильства в містах знизився, люди відчули, що вони в безпеці, та почали більше співпрацювати з американськими військами. По-друге, групи повстанців, шоковані жорстокими, невблаганними методами «Аль-Каїди» і впровадженням релігійного диктату, виступили проти терористів або почали боротися на боці США на платній основі. Рух так званого Сунітського пробудження об’єднав 80 тисяч бійців, лідери яких публічно засуджували «Аль-Каїду» і підтримували спроби американських військових поліпшити життя іракських громадян.
Проте третя і, ймовірно, найголовніша складова успіху була пов’язана з низкою розвідувальних операцій, проведених АНБ і такими вояками, як Стасіо, санкціонованих Бушем на тій доленосній зустрічі в Овальному кабінеті. Колишні аналітики розвідки, військові офіцери й представники адміністрації Буша стверджують, що санкціоновані президентом кібероперації прочинили двері новим способам здобуття розвідінформації та її використання для наземних операцій. Інформація про пересування й плани противника, витягнута американськими шпигунами з комп’ютерів і телефонів бойовиків, дозволила військовим скласти план дій для пошуку бойовиків, інколи вказуючи дорогу прямо до дверей їхніх будинків. Це була найскладніша з будь-коли створених глобальна система стеження, і працювала вона зі смертельною ефективністю.
Петреус вважав, що ця нова кіберзброя «була головною причиною значного прогресу американського війська» під час наступу влітку 2008 року, яка «надала пряму можливість усунення майже 4 тисяч повстанців із поля битви». Поступ війни в Іраку обернувся на користь Сполученим Штатам. Методи розвідувальних операцій, згодом експортовані до Афганістану, «врятували життя американців і їхніх союзників, допомагаючи виявляти й нейтралізувати екстремістів у обох зонах збройного конфлікту». Пізніше АНБ інтегрувало розроблені в бойових умовах методики до операцій з вистежування терористів, шпигунів і хакерів у всьому світі. Альянс між розвідкою та військовими, викуваний в Іраку, назавжди змінив американські методи ведення війни.
2. RTRG
Під час наступу 2007 року збройні сили США і розвідувальні служби вперше випробували теорію ведення кібервійни на полі битви. Однак смертоносна тактика, випробувана в Іраку, насправді народилася раніше, в один із найпохмуріших періодів у історії АНБ.
Одинадцятого вересня 2001 року генерал-лейтенант Майкл Гейден, тодішній чільник АНБ, за дві години після початку робочого дня отримав телефонний дзвінок, яким його повідомили, що в одну з веж-близнюків у Нью-Йорку врізався літак. Кілька хвилин потому інший літак поцілив у другий хмарочос. Гейден зателефонував дружині Жанін, попросив її простежити за їхніми трьома дітьми, а відтак почав готуватися до закриття штаб-квартири агентства площею 141 га у містечку Форт-Мід (штат Меріленд), розташованому десь за 40 кілометрів од Вашинґтона.
Гейден наказав евакуювати весь допоміжний персонал. Озброєні охоронці з натренованими на пошук вибухівки собаками прочісували територію. Працівники антитерористичного центру, розташованого на вищих поверхах, почали опускати світлонепроникні гардини. Штаб-квартира АНБ переїхала до цього містечка із Вашинґтона ще 1957 року, тому що звідси було досить далеко до міста, щоб пережити ядерний вибух. Нікому й на гадку не спадало, що терористи можуть атакувати за допомогою комерційних літаків.