Третє головне завдання полягає в захисті самих Сполучених Штатів і покладене на так звані Сили національної кібермісії. Останні проводять лише наступальні операції. Вони вступають у бій за наказом президента або міністра оборони, якщо, скажімо, Китай наважиться вивести з ладу електростанцію або якщо Іран спробує змінити бази даних провідних банків чи систем фінансових операцій. Члени Сил національної місії навчені перенаправляти трафік шкідливого програмного забезпечення від об’єкта атаки, вторгатися в мережі у разі потреби або відбивати атаки на джерело загрози й виводити його в офлайн. Ці сили підпорядковуються Кіберкомандуванню США, яке пов’язане з АНБ і його хакерським Відділом особливого доступу. Сили національної кібермісії – це лише крихітна частинка військових кіберсил, імовірно, близько одного відсотка кіберармії, хоча точна цифра засекречена.
Пентаґон «з максимальною швидкістю розробляє метод впровадження наших служб» у трирівневу структуру кіберсил США, розповідає Дейвіс. З 2011 року військові беруть участь у регулярних кібервоєнних іграх на авіабазі Нелліс, де відбувалася стратегічна «Воєнна гра Шрайвера». Влада заснувала у кожному військовому командуванні об’єднані центри кібероперацій під керівництвом генерал-полковників чи адміралів, організовані за географічним принципом. Нині всі центри обладнані системами надзвичайного конференц-зв’язку, тому в разі загрози або початку кібератаки на Сполучені Штати військові, Міністерство оборони, розвідка і дипломати можуть зв’язатися з президентом і Радою національної безпеки, що виконує під час кібервійни функції Кабінету міністрів, щоб ухвалити план дій у відповідь. Існує також система оперативно-командного управління для американських кібератак, а також надзвичайна лінія зв’язку між Вашинґтоном і Москвою – кібернетичний аналог «червоного телефону» часів холодної війни.
Отже, основна інфраструктура для ведення кібервійни була розбудована. Сполучені Штати почали збирати армію.
Щоб створити кіберармію, військові мусили насамперед завербувати найкращих воїнів. Для кожного виду збройних сил розробили тести на визначення здібностей за зразком корпоративних тестів, щоб з’ясувати, доручити новобранцеві технічне обслуговування і захист мереж або ж рідші, але складніші наступальні місії. Усі допоміжні підрозділи запровадили базові курси з кібербезпеки для нових офіцерів; у військово-повітряних силах таке навчання вже було обов’язковим. У п’яти військових академіях запровадили нову дисципліну – методи ведення кібервійни. З 2000 року кращі хакери з кожної академії змагалися один з одним у щорічній воєнній грі, спонсором якої виступало АНБ. Ця гра покликана не лише зіштовхнути лобами різні навчальні заклади, а й перевірити характер майбутніх бійців у протистоянні з кращими кібервоїнами держави.
«Ми створювали мережу з нуля, а потім захищали її від команди з АНБ», – розповідає Мартін Карлайл, викладач комп’ютерних наук в Академії військово-повітряних сил і директор академічного Центру досліджень кіберпростору. Битва тривала два з половиною дні. У 2013 році академія скерувала на змагання команду з 15 курсантів (фахівців у комп’ютерних науках та інженерній справі), які виступили проти «червоної команди АНБ» (так у військовій грі називався агресор), що складалася з близько 30 військових офіцерів, цивільних фахівців і підрядників АНБ. Команда агентства не мала дозволу використовувати проти курсантів будь-які секретні техніки зламування, проте проводила операції, в яких, імовірно, курсантам доведеться брати участь, якщо Сполучені Штати колись таки вступлять у повномасштабну кібервійну з іноземною армією. «Червона команда» АНБ спробувала проникнути в мережу військово-повітряних сил (ВПС) і змінити найважливішу інформацію, щоб курсанти більше не могли бути упевнені в її достовірності. Вони запустили в мережу курсантів відомі комп’ютерні віруси і спробували встановити в їхніх системах бекдори.
Команда ВПС перемогла двічі поспіль у змаганнях 2012–2013 років, хоча з 2001 року перемагала лише чотири рази.
Майбутні фахівці з кібербезпеки ВПС США проходять спеціальне навчання на авіабазі Кіслер, розташованій в долині Міссісіпі на узбережжі Мексиканської затоки. Щоб стати пілотом, потрібно закінчити льотну школу, і так само майбутні кібервоїни повинні перейти крізь усі тернії навчання, перш ніж отримають емблему кіберпідрозділу – пару срібних крилець, перехрещених блискавками, на тлі земної кулі.