Щоб зрівнятися кількістю з кібервійськом Китаю, Сполученим Штатам потрібно подолати чималий шлях. У 2013 році у відділі особливого доступу – елітному хакерському підрозділі АНБ – працювало близько 300 осіб. У штаті Кіберкомандування США, відповідального за координацію всіх військових кіберпідрозділів, служило близько 900 осіб, до них належали адміністративні працівники й офіцери, які не займалися активними хакерськими організаціями. До кінця 2016 року Міністерство оборони планувало збільшити штат кібервійська до 6 тисяч осіб. Якби Китай припинив нарощування кіберсил, кількість китайських кібервоїнів, однак, принаймні у п’ять разів перевищувала б кількість американських фахівців.
Для збільшення кібервійська США командири планують перевчити захисників мереж на воїнів. До прикладу, у військово-повітряних сил більшість учасників кіберкоманди – це технічний персонал і системні адміністратори, тобто різновид служби технічної підтримки.
Проте ці фахівці – усе, що військово-повітряні війська мають нині. А розширяти штат кіберпідрозділів планів немає. Правда у тім, що у військово-повітряних силах нині служить найменше осіб, ніж будь-коли, і ця кількість зменшується через рішення про скорочення військових витрат 2013 року. Кіберкомандування США, яке наглядає за всіма кіберопераціями, також планує вийти з лав допоміжного персоналу. Уряд намагається автоматизувати більшість функцій технічної підтримки військових мереж, плануючи вивільнити персонал для наступальних операцій.
«Бракує фахівців із критично важливими навичками», – каже генерал-майор Джон Дейвіс, старший військовий радник із питань кібернетичної політики в Пентаґоні. Військове відомство не може платити своєму персоналові стільки, скільки платять у приватному секторі, де найкраще підготовані військові хакери можуть заробляти принаймні удвічі більше, працюючи на підрядників уряду. «Військово-повітряні сили ніколи не виграють війни пропозицій» у бізнесу, каже Марк Мейбері, старший науковий співробітник військового відомства. Те саме стосується інших військових підрозділів. І в цієї проблеми немає очевидного розв’язку. Армія не має грошей, щоб завербувати нових кібервоїнів. А Конгрес не палає бажанням підвищувати зарплату навіть тим солдатам, що служать.
Військові переконали коледжі та університети в необхідності навчання методам кібервійни так, як це роблять ВПС. Лише кілька навчальних закладів прислухалися до них. Але більшість ставиться до комп’ютерного хакерства як до сумнівної справи. «Університети не хочуть цього навчати, вони не бажають мати репутацію закладів, де навчають людей хакерства», – розповів журналістам Стівен ЛаФонтен, співробітник АНБ, який допомагає розробляти нові навчальні програми. І коли вчорашні студенти потрапляють на роботу до агентства, виявляється, що вони не вміють працювати за стандартами АНБ. «Нам доводиться вчити їх технічним основам, які, як ми вважали, вони повинні були отримати в навчальному закладі, а потім навчати специфічних навичок, пов’язаних з їхньою місією», – сказав ЛаФонтен.
АНБ знайшло однодумців у кількох університетах, яким допомагає складати навчальні програми. (Студенти, які хочуть навчатися за цим курсом, повинні пройти ретельну перевірку й отримати право доступу до секретної інформації. У рамцях курсу вони відвідують секретні семінари в АНБ.) Агентство також допомагає деяким студентам оплатити навчання на бакалавраті з комп’ютерних наук і пройти курс з основ інформаційної безпеки – агентство навіть видає їм ноутбуки й виплачує щомісячну стипендію. Натомість після закінчення навчання такі студенти йдуть працювати до агентства. Більшість таких навчальних закладів, від Принстонського університету до невеличких місцевих коледжів у майже кожному штаті, не навчають того, як здійснюються кібератаки. Цю частину бере на себе АНБ, навчаючи вчорашніх студентів, які починають на нього працювати.
Іще до вступу студентів до коледжу військові спонсорують клуби кіберзахисту й змагання для школярів, такі як програма «Кіберпатріот» – загальнодержавне змагання для учнів середніх і старших класів. Програму спонсорують підрядники Міністерства оборони, як-от Northrop Grumman і SAIC – компанія, що створила прототип RTRG. Партнери змагання – організації бойскаутів, «Клуби хлопчиків і дівчаток Америки», а також програма підготовки молодих офіцерів запасу, члени «Цивільного повітряного патруля» і загони Корпусу морських кадетів. Дейвіс називає цю програму «можливістю [для молодих людей] зробити свій внесок у забезпечення цивільної і економічної безпеки нації».