Відділи TAO розташовані у Форт-Міді (штат Меріленд), у будівлі під ретельною охороною. Щоб потрапити всередину, працівники мусять пройти процедуру сканування сітківки ока й ввести шестизначний цифровий код перед величезними сталевими дверима, що охороняються озброєними людьми. Хакерський підрозділ – одна з найсекретніших організацій у розвідницький спільноті. Лише кілька працівників АНБ мають такий високий рівень допуску до секретної інформації, щоби знати, що саме роблять у TAO, або можуть увійти до фортеці відділу у Форт-Міді.
У хакерів TAO одне-єдине завдання: будь-що проникнути в мережі противника. Вони викрадають або зламують паролі, встановлюють шпигунські програми, інсталюють бекдори і співпрацюють із мережею агентів ЦРУ – роблять будь-що, аби здобути інформацію. Це шпигунство заради досягнення двох цілей. Перша – здобути секрети конкурентів США або ж друзів їхніх ворогів. Друга – зібрати інформацію, яка допоможе знищити комп’ютерні мережі та пов’язану з ними інфраструктуру, якщо президент будь-коли накаже зробити це. На інтернет-полі битви TAO стежить за потенційними мішенями. Якщо надійде наказ атакувати, хакери допоможуть провести цю операцію.
Влада США й експерти зі сфери розвідки вважають, що TAO встановив шпигунські пристрої принаймні у 85 тисячах комп’ютерних систем у 89 країнах світу, як випливає із секретних документів, оприлюднених колишнім співробітником АНБ Едвардом Сноуденом. У 2010 році TAO провів 279 операцій. Саме цей підрозділ зламав криптозахист, використовуваний поширеними системами електронної пошти, зокрема BlackBerry, щоб шпигувати за користувачами в усьому світі. Справи зайшли так далеко, що комп’ютери, які поставлялись об’єктам стеження, спочатку привозили до АНБ, де на них встановлювали шпигунське програмне забезпечення. Розповідаючи про свої звершення, фахівці ТАО хвалькувато використали в презентації PowerPoint дещо змінену версію всім відомого логотипу фірми Inteclass="underline" «TAO Inside».
Більшість власників заражених комп’ютерів навіть гадки не мають, що за ними стежать хакери TAO, тому що цей підрозділ покладається на так звану вразливість нульового дня, тобто невиявлені користувачами недоліки комп’ютерної системи, відомі лише хакерам. Агентство купує інформацію про ці вразливості на тіньовому ринку в хакерів, які виявили їх, інколи сплачуючи по декілька тисяч доларів за кожну інформацію. Іноді АНБ платить компаніям – розробникам програмного забезпечення та комп’ютерів за приховування інформації про вразливі місця або бекдори у їхніх продуктах, щоб агентство й хакери з TAO могли використовувати їх.
Проникнувши у такі комп’ютери, хакер зможе прочитати й скопіювати будь-які незашифровані документи, зокрема текстові файли, електронну пошту, аудіовізуальні файли, презентації, списки контактів – геть усе. Зашифровану інформацію прочитати важче, але можливо. Зрештою, одним із завдань АНБ є зламування кодів, і агентство лідирує в цій справі вже понад 60 років.
Чи не єдине завдання, з яким хакери TAO впоратися не можуть, – це шпигунство в країнах з обмеженим доступом до інтернету. Саме тому Північна Корея перебуває за межами досяжності елітного підрозділу. Комунікації цієї держави зі зовнішнім світом такі обмежені й так ретельно охороняються та відстежуються, що TAO має мізерні шанси туди проникнути.
А ось про Китай цього не скажеш.
Китай – це одна з найважливіших мішеней у програмах стеження та планування кібервійни АНБ. І хоча уряд Китаю вдався до широких заходів, щоб контролювати доступ до інтернету й активність у мережі в межах країни, Китай – це велика країна зі стрімким технологічним розвитком, що робить її вразливою.
Дослідник історії розвідки, журналіст Метью Ейд довідався, що TAO «майже 15 років тому успішно проникнув у китайські комп’ютерні та телекомунікаційні системи, отримуючи звідти найважливіші й найнадійніші розвіддані про те, що відбувається в Китайській Народній Республіці». Насправді, саме TAO надав урядові США докази того, що Китай проникнув у комп’ютерні мережі оборонних підрядників та інших американських компаній. З таємних документів АНБ випливає, що агентство націлилося на мережі китайської компанії Huawei – найбільшого у світі виробника телекомунікаційних пристроїв. Керівники розвідслужб і деякі американські конгресмени роками підозрювали Huawei у співпраці з військовими відділами та розвідкою Китаю. Американські організації контролю заборонили установку телекомунікаційного обладнання Huawei, зокрема комутаторів і маршрутизаторів, у країні, позаяк боялися, що китайці використають це устаткування для кібершпигунства.