Формально передбачалося, що Кіберкомандування США співпрацюватиме з військовими командуваннями для ведення кібервійни. Але насправді під час операцій зі спостереження та нападу ROC і Кіберкомандування працювали пліч-о-пліч і ROC зазвичай відігравав провідну роль. Діяльність ROC нерозривно пов’язана з кібервійною, адже атаці завжди передує спостереження. Цей підрозділ мав дозвіл на розвідку в системах і мережах і надавав Кіберкомандуванню інформацію про об’єкти атаки. А позаяк обидві організації підпорядковуються одній особі – директорові АНБ, який сидів на двох стільцях, очолюючи ще й Кіберкомандування, ці структури могли співпрацювати без особливих проблем.
У регіональних центрах активно стежили за іноземними ворогами і навіть за союзниками. У другій половині 2009 року невеличка команда Гавайського центру націлилася на високопріоритетні об’єкти з «Аль-Каїди». Хакери, так само як і під час кібероперацій в Іраку, зламали електронні пристрої терористів і вивели військових на їхній слід.
Під дахом регіональних центрів також проводилися найсумнівніші шпигунські операції проти союзників США. У травні 2010 року команда центру в Сан-Антоніо (штат Техас) відзвітувала про успішне зламування поштового сервера президента Мексики та його адміністрації. У надсекретному звіті, що стосувався операції під назвою Flatliquid, члени підрозділу ТАО вихвалялися тим, що отримали «вперше в історії доступ до публічної електронної адреси президента Феліпе Кальдерона». Команда співпрацювала із ЦРУ та шпигунськими групами в американських посольствах у Мексиці, перехоплюючи телефонні розмови й текстові повідомлення у мексиканських мережах.
Той самий сервер електронної пошти також використовували члени мексиканського кабінету міністрів. Отже, американські шпигуни отримали доступ до «дипломатичних, економічних і політичних переговорів, що дозволило поглянути зсередини на політичну систему Мексики та її внутрішню стабільність». Кальдерон, надійний союзник США, мимохіть став «цінним джерелом інформації».
Ця операція була особливо підступною, адже Кальдерон активно співпрацював із розвідувальними, військовими і правоохоронними органами США, борячись із небезпечними мексиканськими наркокартелями, які вбивали представників правоохоронних органів і захопили практично всі мексиканські міста, тероризуючи їхніх мешканців. Керівники американської розвідки, розповідаючи про американо-мексиканські стосунки, щоразу вихваляли Кальдерона й відкритість його уряду до співпраці з американцями, які забезпечували мексиканську розвідку інформацією про наркокартелі, зокрема передавали записи розмов, перехоплених тим самим агентством, яке шпигувало за мексиканським президентом.
Річ була не в тім, що американський уряд сумнівався у бажанні Кальдерона перемогти у війні з наркотиками. Проте американці хотіли впевнитися, що він виконує всі свої обіцянки і що йому не загрожує небезпека, яку він не може виявити або якій не може запобігти. Такий собі патерналізм укупі з поблажливістю – здається, американці вважали, що ситуація в країні аж надто нестабільна й наодинці Кальдерон не впорається.
Утім, Америка пильнувала власні інтереси, шпигуючи за Кальдероном. Представники американської влади вважали, що наркокартелі можуть поширити свій терор за межі Мексики, на територію Сполучених Штатів, ба навіть скинути уряд Кальдерона або послабити його владу так, що Мексика стане нестабільною державою. Влітку 2012 року АНБ отримало доступ до електронної пошти кандидата в президенти Енріке Пенья Ньєто, який обійняв посаду президента в грудні того самого року. У надсекретному документі АНБ ідеться також про перехоплення телефонних розмов самого кандидата, його «дев’яти найближчих помічників» і понад 85 тисяч текстових повідомлень, надісланих Ньєто та наближеними до нього особами. Шпигуни скористалися графічною програмою для візуалізації зв’язків між абонентами, за допомогою якої визначали найважливіші контакти. За цими людьми спостерігали пильніше.
Сказати, що в АНБ не усвідомлювали чутливих політичних аспектів власної діяльності, означає неправильно витлумачити те, чим займалося агентство. Хоча шпигунство проти союзників США – очевидне зловживання довірою, це стандартна шпигунська практика, а керівники й працівники АНБ наполягають, що лише виконують накази президента, його адміністрації і законотворців. Усі вони двічі на рік розробляють і ухвалюють документ із переліком основних питань, відповіді на які повинні надати АНБ та інші розвідслужби. Спостереження за внутрішньою роботою мексиканського уряду важливе для підтримки безпеки в обох країнах – вирішили в адміністрації президента Обами. АНБ не шпигувало за Мексикою з власної волі, а виконувало поставлене завдання.