ЦРУ також створило власний хакерський відділ – Центр інформаційних операцій (Information Operations Center – IOC). Згідно з бюджетним документом, оприлюдненим Едвардом Сноуденом, протягом кількох останніх років ця група розрослася і тепер у ній працюють сотні людей, що робить її однією з найбільших груп у ЦРУ. Згідно з документами, IOC здійснює кібератаки та вербує іноземних шпигунів, які сприяють проведенню операцій.
Інтернет перетворився на поле битви. Протягом останніх років альянс солдатів і шпигунів посилився, а територія спільних бойових дій – розширилася.
Вони перенесли до Афганістану методи «полювання», які довели свою ефективність в Іраку. Хакери АНБ вступили в зону бойових дій і працювали пліч-о-пліч із бойовими загонами, оточуючи й знищуючи бойовиків «Талібану». В рамцях програми «Рухома тінь» агентство прослуховувало мобільні телефони та визначало місце розташування бойовиків у Афганістані, використовуючи «іноземну точку доступу», як сказано в секретній документації. Проте в систему аналізу завантажувалася й інша інформація: наприклад, результати соціологічних опитувань, звіти про рух транспорту та навіть вартість продуктів на місцевому ринку. Аналітики намагалися відслідковувати настрої суспільства й знайти зв’язки, наприклад, між зростанням ціни на картоплю та спалахами насильства. Результати були неоднозначними. Один американський можновладець заявив, що ця система може «передбачити майбутнє», визначаючи час і місце атак «Талібану» з 60–70-відсотковою точністю. Інші зневажливо називали систему пафосним і дорогим експериментом з інтелектуального аналізу даних, від якого насправді не варто чекати жодних корисних результатів, заявлених прихильниками програми.
Однак, попри суперечливу ефективність програми, вищі військові чини в Афганістані були переконані, що саме кібервійна дала вагомі результати, і, коли війна затягнулася, трохи підняли завісу над зазвичай секретними операціями. «Можу вам сказати, що, як командувач в Афганістані 2010 року, я проводив кібероперації проти своїх противників і вони були успішними, – розповів генерал-лейтенант ВМС Річард П. Міллз під час виступу на технологічній конференції у Балтиморі в серпні 2012 року. – Я міг увійти у ворожу мережу, заразити оперативно-командний центр і захистити себе від майже невпинних спроб проникнути в мої лінії зв’язку й перешкодити нашим операціям». У той час Міллз був найвищим за посадою офіцером ВМС в Афґаністані та керував бойовими операціями в південно-західній частині країни. У публічних промовах він описував ті самі методи й тактичні прийоми, які застосовувалися в Іраку.
Під час обох воєн АНБ відрядило в зону бойових дій понад 600 своїх співробітників, 20 з яких загинули. Тому не можна сказати, що кібервійна не несе жодного ризику для тих, хто бере у ній участь.
Кібервоїнів також висилали на менш тривалі війни.
2011 року, під час американської військової операції в Лівії, яка призвела до усунення від влади Муаммара Каддафі, АНБ співпрацювало з кібервоїнами ВМС, допомагаючи відстежувати цілі в Лівії та створювати «ударні пакети». За допомогою електронних пристроїв і радіосигналів хакери відстежували наземні цілі, а потім передавали координати ударній групі військово-повітряних сил авіаносця Enterprise. Здійснювало ці кібероперації Командування інформаційних операцій ВМС, розташоване, як і АНБ, у Форт-Міді.
Навряд чи це був перший приклад спільної роботи АНБ і ВМС. У 2010 році, під час реалізації шестимісячного проекту під керівництвом міністра оборони, Командування інформаційних операцій ВМС співпрацювало з АНБ, зокрема з підрозділом особливих операцій із джерелами інформації, який стежив за діяльністю американських телекомунікаційних компаній, у тому числі і тих, які постачали інформацію для системи Prism. Деякі деталі операції залишаються засекреченими. Зокрема, невідомо, яка саме мережа – урядова чи терористична – була об’єктом стеження. Але, за словами учасників операції, вони вели спостереження в реальному часі за близько 600 окремими об’єктами щонайменше в 14 країнах світу, а результати операції були викладені у понад 150 письмових звітах. Ця спільна діяльність ознаменувала початок еволюції методів кібервійни і шпигунства, адже збройні сили почали працювати із розвідкою заради здобуття інформації американських компаній. Раніше військові структури трималися здаля від проведення операцій у границях Сполучених Штатів. І хоча їхні цілі розташовувалися поза межами країни, засоби для ведення цієї війни нового штибу перебували саме тут. У такі моменти інтернет здавався полем бою без жодних кордонів.