Упродовж кількох останніх років великі оборонні підприємства активно поглинали невеликі технологічні фірми й спеціалізовані групи, що працювали в сфері кібербезпеки, збираючи персонал, спеціалізоване ПЗ, а також укладаючи контракти з розвідувальними службами, військовими відомствами і корпораціями. У 2010 році компанія Raytheon, один із найбільших оборонних підрядників США, погодилася придбати за $490 млн IT-фірму Applied Signal Technology, що працювала у сфері кібербезпеки, обслуговуючи військові та державні організації. Цілком виправдана висока ціна компанії Raytheon, обороти якої минулого року становили $25 млрд, здавалася жалюгідними копійками. У 2013 році компанія Cisco, гігант у галузі виробництва мережевого устаткування, придбала за $2,7 млрд готівкою фірму Sourcefire. Видання New York Times назвало цю угоду свідченням «лихоманкового зацікавлення» компаніями, які спеціалізуються на кібератаках і шпигунстві. Після оприлюднення деталей угоди відставний офіцер військової розвідки сказав, що його вразила сума, яку Cisco заплатило за компанію, флагманський продукт якої збудований на відкритій для загального доступу системі виявлення вторгнень Snort, яку може використовувати будь-хто. Ця угода доводила хіба що зростання ціни на послуги із забезпечення кібербезпеки або ж свідчила про появу чергової величезної «бульбашки» на ринку, зазначив колишній офіцер.
Проте компанії роблять ставки на виграшну карту – державні витрати на кібербезпеку. Бюджет Пентаґону на статті, пов’язані з кібербезпекою, у 2014 році становив $4,7 млрд, що на $1 млрд більше, ніж попереднього року. Армія вже не купує дорогі ракетні системи. Після появи дронів чимало керівників переконані, що нинішнє покоління винищувачів із пілотом у кабіні стане останнім. Величезні кошти, виділені за часів холодної війни на дорогі системи озброєнь, колись набили капшуки вашинґтонських підрядників, а нині вони скеровуються на кіберринок, що розвивається у швидкому темпі.
7. Поліцейські стають шпигунами
Шпигунське програмне забезпечення стало тріумфом програмування та підступу. Ці програми непомітно працювали на комп’ютері жертви і записували все, що набирав користувач. Електронні листи. Документи. Але насамперед полювали на паролі. Зокрема, один особливий пароль – фразу або послідовність літер і цифр, використовувану жертвою для запуску програми шифрування під назвою «Доволі висока конфіденційність» (Pretty Good Privacy, PGP). На відміну від інших програм шифрування, PGP проста у використанні навіть для користувачів-початківців. Програму можна вільно завантажити з інтернету, а наданий нею рівень безпеки раніше був доступний лише державним агентам і шпигунам. Тепер, клікнувши мишкою кілька разів і ввівши пароль, будь-який користувач міг перетворити свої повідомлення на абракадабру, розшифрувати яку здатен лише той, кому призначався лист. Однак шпигунська програма перехоплювала паролі й надсилала їх своєму господареві, який міг розкодувати зашифровані повідомлення, які жертва вважала приватними. Розробники назвали своє творіння, що стало променем світла у темному царстві, «Чарівним ліхтарем» (Magic Lantern).
Творцями цієї шкідливої програми були не китайські хакери чи російські крадії особистих даних. Це були співробітники Федерального бюро розслідувань США. І працювали вони у відділі найсекретніших і технічно найскладніших операцій у тому самому бюро, яке сьогодні є незамінним партнером АНБ у проведенні шпигунських і військових кібероперацій.
Це відділ технологій перехоплення інформації (Data Intercept Technology Unit), який працівники називають DITU. Це ФБРівський аналог АНБ, який проводить операції радіотехнічної розвідки, про які навряд чи напишуть у газетах, а протягом останніх 15 років відділ згадували на слуханнях у Конгресі лише кілька разів. DITU розташований у величезній будівлі на військово-морській базі у Квонтіко (штат Вірджинія), під дахом якої також працює академія підготовки агентів ФБР. Відділ DITU перехоплює телефонні дзвінки й електронні листи терористів і шпигунів на території Сполучених Штатів. Якщо АНБ хоче отримати інформацію від Google, Facebook, Yahoo та інших технологічних гігантів, вирушить за нею саме DITU. Відділ забезпечує технічне обслуговування програми Prism, яка збирає персональні дані в найбільших технологічних компаніях. А ще DITU стежить за тим, щоб усі американські компанії створювали комп’ютерні мережі та застосунки з дотриманням закону США про негласне спостереження на користь зовнішньої розвідки, тобто дозволяє владі шпигувати. А якщо вони відмовляться, DITU встановить пристрій стеження без їхньої згоди і виконає всю роботу за них.