Кмітливість Александера та його команди кібервоїнів переконала пентаґонівську братію, Ґейтса і Білий дім, що саме АНБ спроможне й ладне очолити кібервійсько і повинно перебрати провідну роль. Александер керуватиме новим Кіберкомандуванням із Форт-Міда. Він отримає додатковий штат і фінансування. Але воїни та інфраструктура надаватимуться з АНБ.
Агентство надалі працювало над винищенням шкідливого «хробака» Agent.btz. Цей процес тривав понад рік, і агентство скористалося цим часом для розширення сфери впливу. Щойно з’являвся якийсь новий вірус, АНБ закривало всю інформацію про нього, залишаючи доступ лише тим, «кому потрібно» знати, що сталося. Кожен випадок ставав секретним проектом у рамцях масштабнішої операції. За словами колишнього інформаційного аналітика з Міністерства оборони, який мав доступ до інформації про «Американську картеч», така поведінка АНБ ускладнювала життя іншим агентствам, заважала їм реагувати на виявлені прогалини в захисті та збирати інформацію про те, що сталося, – саме цього, очевидно, прагнув Александер. Завіса таємниці покривала майже всі аспекти нової кібермісії АНБ. Колишній аналітик Міністерства оборони описує реакцію АНБ на операцію «Американська картеч» як «захоплення влади».
Потребу в секретності можна було б зрозуміти, якби «хробак» Agent.btz був частиною розвідувальної програми Росії, Китаю або іншої держави. Проте представники Пентаґону ніколи не заявляли, що втручання в мережу спричинило витік секретної або будь-якої іншої життєво важливої інформації. Ніхто не з’ясував, чи заражений носій інформації, що став, на думку аналітиків, переносником інфекції, спеціально підкинули біля будівлі військового відомства або якийсь безтурботний військовослужбовець чи цивільний співробітник «підчепив» «хробака» Agent.btz за межами військової мережі, можливо, увійшовши до неї в інтернет-кафе з власного ноутбука, а потому мимохіть випустив шкідливу програму зі зовнішнього світу у внутрішню мережу. Цілком імовірно, що «пацієнт нуль» просто випадково підчепив «хробака» і іноземна держава тут ні до чого. Адже Agent.btz виявився різновидом практично нешкідливого «хробака» трилітньої давнини. Деякі офіційні особи, що працювали над операцією «Американська картеч», сумнівалися в причетності іноземних шпигунів. Адже якби шпигуни збиралися проникнути у святилище військового кіберпростору, то, мабуть, діяли б хитріше і бодай щось украли б. А, можливо, шпигуни просто зондували американську систему захисту й спостерігали за реакцією американців на вторгнення, щоб зрозуміти, як влаштована система безпеки.
Якби законодавці та чиновники з адміністрації Буша збагнули, що «хробак» Agent.btz був порівняно нешкідливим, вони б двічі подумали, перш ніж надавати АНБ такі широкі повноваження з управління кіберзахистом і кібератаками. Можливо, Александер і його підлеглі були зацікавлені в засекреченні подробиць вторгнення, щоб отримати важелі впливу й просунути АНБ на очолення Кіберкомандування. Це припущення вірогідне, якщо зважити на спроби Александера залякати державних службовців кіберзагрозами, а відтак переконати їх, що саме він і є та людина, яка «переможе чудовисько». «Александер, наче чарівник із країни Оз, створив ауру неймовірних можливостей, захованих за завісою у Форт-Міді, – каже колишній працівник адміністрації Обами, який тісно співпрацював із генералом у питаннях кібербезпеки. – Він використовував секретність, щоб упевнитися, що ніхто не зазирне за завісу».
Секретність була – і надалі залишається – потужним джерелом влади АНБ. Але агентство черпало силу також із параної, яка пустила паростки у душах чільників Міністерства оборони після операції «Американська картеч». Аби захиститися від потенційних вірусів, керівництво військових відомств заборонило використання зовнішніх носіїв у Міністерстві та всіх підрозділах збройних сил декретом, який викликав обурення військовослужбовців на полях бойових дій, позаяк портативні носії інформації використовували для перенесення документів і карт з одного комп’ютера на інший. Заборона протрималася кілька років після закінчення операції «Американська картеч». «Якщо ви дістанете USB-накопичувач і вставите його в мій комп’ютер, за кілька хвилин у двері постукають і комп’ютер конфіскують», – розповів Марк Мейбері, старший науковий співробітник ВПС США, під час інтерв’ю у його пентаґонському кабінеті 2012 року. На представників адміністрації Буша накотила хвиля страху перед кіберзагрозами. Вона накрила їх із головою і вихлюпнулася на наступного президента.