10. «Секретний складник»
Щойно Барак Обама переступив поріг Білого дому, його почали бомбардувати поганими новинами щодо стану державного кіберзахисту. Він провів секретну нараду з Майком МакКоннеллом у Чикаґо, і директор розвідки розповів йому оновлену версію страшної історії, викладеної 2007 року Бушу. Під час передвиборної кампанії китайські шпигуни зламали електронні поштові скриньки членів виборчого штабу Обами і його конкурента, сенатора Джона МакКейна. Тепер, коли 44-й президент США посів своє місце в Овальному кабінеті, Центр стратегічних і міжнародних досліджень – шанований аналітичний центр у Вашинґтоні – оприлюднив докладний і песимістичний звіт про кібернебезпеки для США. Його автори провели щонайменше 16 зустрічей за зачиненими дверима із вищими військовими та державними керівниками й описали декілька розсекречених утручань у мережі так, що волосся ставало дибки. Серед іншого там були описи зламування електронної пошти міністра оборони Роберта Ґейтса; зараження комп’ютерів Міністерства торгівлі шпигунською програмою, яку, на думку кількох незалежних експертів, китайські хакери встановили на ноутбук міністра торгівлі Карлоса Ґутьєрреса під час його офіційного візиту до Пекіна; проникнення в комп’ютерні мережі Держдепартаменту, після яких зникли «терабайти» інформації. За словами одного з укладачів звіту, ці та інші проникнення в мережу, згадані у документі, становили лише 10 % від загальної кількості виявлених зовнішніх утручань у системи. Решта випадків були надто серйозними, або ж надто тривожними для публічного обговорення.
Учасники наради, серед яких були високопосадовці АНБ, керівники деяких найбільших технологічних і оборонних підприємств країни, члени Конгресу й експерти в сфері кібербезпеки, що продовжували працювати в новій адміністрації, схвалили ініціативу «нового мангеттенського проекту», розпочатого Бушем. Проте вони визнали, що великого поступу не було. Адміністрація Обами мусила врахувати попередні досягнення й, спираючись на них, сформулювати нові вимоги до деяких галузей промисловості та критично важливих об’єктів інфраструктури задля посилення й підтримки їхньої кібербезпеки. «Це стратегічне питання одного рівня з проблемами зброї масового знищення та глобальним тероризмом, за розв’язок яких відповідає федеральний уряд, – писали учасники наради. – Нездатність Америки захистити кіберпростір – це одна з найневідкладніших проблем національної безпеки, що стоять перед новою адміністрацією… Це битва, в якій ми програємо».
Іноземні шпигуни невтомно намагалися дістати доступ до засобів комунікації, промов і політичних заяв найвпливовіших членів нової президентської адміністрації. У перший рік президентства Обами китайські хакери розпочали кампанію, скеровану проти службовців Держдепу, зокрема й проти держсекретаря Гілларі Клінтон. Хакери розіграли надзвичайно майстерний сценарій: п’ятеро співробітників Держдепартаменту, які вели перемовини щодо зниження викиду парникових газів із китайськими урядовцями, отримали фішинґові електронні листи нібито від знаменитого вашинґтонського журналіста Брюса Стокса. Останнього в Держдепартаменті знали добре, адже він писав про проблеми міжнародної торгівлі та кліматичні зміни. Ба більше, він був чоловіком посла Венді Шерман, яка свого часу працювала старшим політичним радником Білла Клінтона з питань Північної Кореї, а згодом обіймала третю за важливістю державну посаду й вела переговори з Іраном щодо згортання ядерної програми у 2013 році. Тодд Стерн, дипломатичний представник США у Китаї, що опікувався питаннями зміни клімату, доводився Стоксу давнім другом. У темі електронного листа було зазначено «Китай і кліматичні зміни», тож здавалося, що це звичайний лист із запитаннями від журналіста. А в самому повідомленні містилися коментарі щодо роботи одержувачів листа та їхніх поточних справ. Хоч би ким був відправник повідомлення, він знав Стокса і його друзів настільки добре, що міг скласти лист у його стилі. Досі невідомо, чи відкрив хтось із одержувачів повідомлення, що містило вірус, здатний вивантажувати документи зі службових комп’ютерів і відстежувати електронні комунікації їхніх власників.
У 2009 році один із підлеглих Гілларі Клінтон одержав листа нібито від колеги із сусіднього кабінету. У листі було вкладення, яке, за словами відправника, стосувалося нещодавньої наради. Одержувач не міг пригадати нараду й не був упевнений, що вона взагалі відбувалася. Тому він пішов до сусіднього кабінету, щоб розпитати співробітника про щойно отриманий електронний лист.