Під час цієї операції, яку Google згодом назве «хитромудрою і цілеспрямованою атакою Китаю на нашу корпоративну інфраструктуру», кіберзлодії змогли отримати доступ до системи паролів, яка дозволяла користувачам входити в низку служб Google водночас. Ця система була найважливішим об’єктом інтелектуальної власності, яку розробники вважали «коштовним каменем у короні» вихідних кодів компанії. Google хотіла отримати конкретні докази зламування, щоб поділитися ними з правоохоронними органами та розвідкою США. Отож фахівці компанії відстежили джерело зламу – сервер у Тайвані, з якого висмоктували системну інформацію. Вірогідно, цей сервер контролювали хакери з материкового Китаю.
«Google зламала цей сервер», – розповідає колишній старший офіцер розвідки, який знав про дії компанії. За його словами, у цьому рішенні крився певний правовий ризик. Чи була це справді контратака? Позаяк не існує закону, що забороняє домовласникові простежити за грабіжником до місця його проживання, компанія Google не порушила жодних законів, відстеживши джерело вторгнення в свої системи. Хоча невідомо, як саме фахівці компанії дістали доступ до сервера, попри отримання контролю над ним, вони б переступили межу закону лише тоді, коли б видалили або знищили дані. Але Google нічого не знищувала. Натомість компанія зробила дещо неочікуване й безпрецедентне – поділилася здобутою інформацією.
Компанія Google розкрила подробиці однієї з наймасштабніших кібершпигунських кампаній в американській історії. Докази свідчили про те, що китайські хакери проникли в системи близько тридцяти різних компаній, серед яких виявилися технологічні гіганти Symantec, Yahoo, Adobe, оборонний підрядник Northrop Grumman і виробник обладнання Juniper Networks. Широта кампанії не дозволяла визначити її головну мету. Чи було це промислове шпигунство? Стеження за правозахисниками? Або ж Китай намагався створити щось штибу плацдарму для шпигунів у основних секторах американської економіки, ба більше, інсталювати шкідливе ПЗ у системи управління критично важливими об’єктами інфраструктури? Єдине, у чому компанія Google, як здавалося, була упевнена, то це те, що хакерська операція була масштабною і тривалою і за нею стояв саме Китай. Це були не просто незалежні хакери, а китайська влада, яка мала засоби й мотиви для такої масованої атаки.
Google поділилася своїми знахідками з іншими атакованими компаніями, а також із правоохоронними органами та розвідувальними службами. Протягом останніх чотирьох років керівники корпорацій потай тиснули на урядовців, закликаючи їх оприлюднити інформацію про китайське шпигунство, присоромити цю країну й змусити її припинити цю хакерську кампанію. Але для заяв, у яких вони могли б тицьнути пальцем в обвинувачену державу, президентові Обамі чи держсекретарю Гілларі Клінтон були потрібні докази того, що атаки виходять саме з Китаю. Переглядаючи матеріали, надані компанією Google, державні аналітики не були впевнені у неспростовності цих доказів. Американські урядовці вирішили: якщо вони оприлюднять те, що дізналася Google, зважаючи на нестабільні взаємини між двома найбільшими економіками світу ризик конфлікту дуже великий.
Компанія Google з цим не погодилася.
Заступник держсекретаря Джеймс Штейнберґ розважався на коктейльній вечірці у Вашинґтоні, коли його асистент приніс термінове повідомлення: Google збирається оприлюднити заяву щодо китайської шпигунської кампанії. Штейнберґ, друга за рангом особа у справах зовнішньої політики, миттєво збагнув масштабні наслідки цього рішення. Американські корпорації досі не бажали публічно звинувачувати Китай у шпигунстві або крадіжці інтелектуальної власності. Компанії боялися втратити довіру інвесторів і клієнтів, а тому запрошували незалежних хакерів, щоб ті латали найуразливіші місця в корпоративній системі безпеки, і розлючено лаяли китайських чиновників, у владі яких негайно закрити доступ до одного з найбільших і найдинамічніших ринків для американських товарів і послуг. Для будь-якої компанії виступ проти Китаю мав би вагомі наслідки. Але для Google, найвпливовішій компанії епохи інтернету, це було історичне рішення.
Наступного дня, 12 січня 2010 року, головний фахівець юридичного відділу Google Дейвід Драммонд оприлюднив розлогу заяву в блозі компанії, звинувачуючи китайських хакерів у атаці на інфраструктуру Google, і розкритикував китайську владу за цензуру в інтернеті та переслідування правозахисників. «Ми пішли на незвичний крок, поділившись інформацією про ці атаки з широкою аудиторією, не лише тому, що виявили порушення безпеки та цивільного права, а й тому, що ця інформація стане основою для масштабнішої глобальної дискусії з приводу свободи слова», – заявив Драммонд.