Обмін поглядами між Голденом і Амосом став єдиною пересторогою що її помітив Менґ. Звично, немов у туалет, капітан рушив до дверей.
- Агов, - озвався озброєний охоронник, піднімаючи гвинтівку розміром з його руку. Голден виглядав невинно, всі дивилися на нього, у той час як позаду Амос підняв коліна до сержантової голови. Пракс крякнув від подиву і в його бік розвернулась зброя. Спробував підняти руки, та вони все одно були зпутаними за спиною. Венделл ступив вперед і натиснув ногою на стегно лікарки, штовхнувши її на лінію вогню охоронця.
Наомі з обличчям фіолетового кольору стояла коліньми на шиї сержанта. Джим копнув чоловіка з припалювачем в дупу і в той же момент Амос ухопив його за гвинтівку. Припалювач упав на підлогу зі звуком, немов пальцем вдарили по склу. Паула тримала сержантский ніж у руках, повернувшись до одного з бійців спиною, аби той перепиляв пута на руках. Стрілець крутнув ліктем і повітря з Амоса вийшло зі свистом. Джим впав на чоловічу половину медбригади, притискаючи руки чоловіка колінами. Пракс не помітив що зробив Амос, але стрілець гекнув і склався вдвоє.
Паула звільнила пінквотерівця від стяжок у той самий момент, коли лікарка тягнулась до гвинтівки. Звільнений чолов’яга вихопив з кобури упавшого сержанта пістолет і подався уперед, притискаючи цівку до скроні лікарки, яка дотягнулася до зброї на чверть секунди запізно.
Всі завмерли. Лікарка посміхнулася.
- Шах і мат, - сказала вона, опускаючи зброю на підлогу.
Це все зайняло не більше десяти секунд.
Наомі узяла ніж, швидко і методично рухала по зап’ясткам, поки Голден рухався позаду, вимикаючи зв’язок у сірій броні, паралельно зв’язуючи їм руки і ноги стяжками. Чудове відображення попередньої картини. Пракс, тер пальці аби повернути назад чутливість, побачив абсурдну картинку, як повертається сивий і починає викрикувати накази. Ще раз бахнуло, ще один величезний, резонуючий контейнер було скинуто і він зазвучав немов барабан.
- Я просто хочу аби ви знали, як добре ви поставилися до моїх людей, - мовив Венделл до пари, що складали медичну команду.
Жінка відповіла неприємною лайкою, але посміхаючись.
- Венделе, - звернувся до командира найманців капітан, копирсаючись у коробці з їх речами і потім кидаючи йому ключ, - «Сомнамбуліст» все ще твій, але тобі варто дістатися до нього зараз і забиратися звідси к бісу.
- Можеш не розказувати, - відповів Венделл, - дочекаємось каталки. Ми не залишимо його тут, і ми заберемося до того, як надійде допомога.
- Так сер, - відповіла Паула.
Венделл повернувся до Голдена:
- Цікаво було вас зустріти, капітане. Давайте більше так не робити.
Голден кивнув, але одягати броню руками що тряслися не перестав. Амос закінчив з тим самим, потім передав усім конфісковану зброю і речі. Джим перевірив магазин гвинтівки і вийшов через ті самі двері що й сивий командир, за ним Амос і Наомі. Пракс мав поспішити, щоб догнати товариство. Донісся ще один вибух, цього разу ближчий. Менґ подумав що вже під ним дрижить лід, але це могло бути лише його уявою.
- Що…що відбувається?
- Протомолекула вирвалася, - сказав Голден, передаючи ручний термінал Наомі. – інфекція поширюється.
- Я не дудаю що це здалося, капітане, - мовив Амос. З гримасою він ухопився за ніс правою рукою і сіпнув, мов хотів одірвати його з обличчя. Коли відпустив руку, то ніс виглядав майже рівно. Висякав тверді, криваві балабухи з кожної ніздрі і глибоко вдихнув, - так краще.
Алексе? – звернулась Наомі до своєї гарнітури, - Алексе скажи мені що лінк ще тримається.
- Поговори зі мною.
Голос її тремтів.
Ще один бабах, цього разу найгучніший з тих, що їх колись чуто було Праксом. Трясіння льоду не було уявним – ботаніка швиргонуло на підлогу. Повітря мало дивний запах перегрітого заліза. Освітлення мигнуло і вимкнулось; загорілися блідо-блакитні евакуаційні світло діоди. Звучала сирена низького тиску, її трьох тонове мекання було розраховане аби ширитися у тонких і танучих шарах повітря. Коли Джим заговорив, то його слова звучали майже задумливо.
- Чи вони можуть бомбардувати станцію.