- Скидається що ми на секунду стали загрозою номер один для всіх, - поділився думкою Джим, - але більш такими не є.
- Авжеж, пробач за це капітане. Не впевнений, чому так сталося.
- Я тебе не звинувачую, - відповів капітан.
«Росінант» здригнувся, і у гучномовцях почувся Амосів вигук, - навіть не намагайся зачіпати мого братана!
Дві з найближчих ракет зникли з панелі загроз.
- Гарна робота, Амосе, - Джим перевірив оновлений час до зіткнення і виявив що вони виграли ще півхвилини.
- Дідько, кепе, «Росі» всю роботу за нас робить, - зрадів механік, - я лиш підштовхую його показати себе.
- Ану, спробую сховатиси за Каллісто, - повідомив пілот Голдену, - файно подєкувов за то, що не даєте робьити.
- Агов, Наомі, ще щось типу десяти секунд, - сказав Джим, - гати їх з усього чим можеш. Треба їх на пару секунд засліпити.
- Прийнято, - відповіла старпом. Джим бачив як вона готує масований штурм лазерними завадами і радіоперешкодами.
«Росі» знову смикнувся, і супутник Каллісто раптом заповнив увесь передній голденів екран. Алекс нісся вперед у самогубному темпі, метеляючи кораблем і тиснучи на газ, аби в останню хвилину скинути судно у гравітаційний маневр.
- Три… два…один, - відлічив він і їх корабель пурнає хвостом вперед до супутника так глибоко, що Джим відчув неначе може простягнути зі шлюзу руку і набрати снігу. У той самий час, рій перешкод від Наомі поцілив сенсори ракет що їх переслідували, засліплюючи і збиваючи з пантелику комп’ютери.
Коли команда повернула контроль над кораблем, його обвело навколо Каллісто гравітацією і власними двигунами з новим вектором і більшою швидкістю. Дві ракети хоробро намагалися наблизитись і переслідувати, але решта чкурнули у випадкові сторони, чи зіштовхнулись зі супутником. Коли дві переслідуючи повернулися на курс, «Росі» мав величезну фору і міг не поспішати зі збиттям.
- Ми це зробили, - озвався Алекс. Капітана дещо збентежила недовіра в голосі пілота. Невже вони були так близько?
- Ніколи не сумнівався в цьому, - відказав Джим, - доправ нас на Тихо. Половина g. Я буду у своїй каюті.
Коли вони скінчили, Наомі вмостилася на свій бік у їхні спільні койці, її чорні кучері приклеїлися до мокрого лоба. Вона все ще хекала. Він теж.
- Це було…потужно, - порушила жінка тишу.
Голден просто кивнув, бо для слів йому все ще не вистачало повітря. Коли він піднявся по трапу з кокпіту, Наомі чекала вже звільнившись від ременів. Ухопила його і почала цілувати так сильно, що йому аж губи заціпило. Він не звернув на це уваги. Вони ледь встигли одягнутими дійти до кабіни. Всі наступні події були немов у тумані, та йому боліли ноги і вуста.
Наомі переповзла через чоловіка і вибралася з койки.
- Менті тре’ по маленькому сходити, - сказала вона вдягаючись і прямуючи до дверей. Джим знову лиш кивнув, все ще не маючи сил розмовляти.
Він вмостився на середині ліжка, потягнувшись руками і ногами. Реальність була такою, що каюти «Росінанта» не передбачалися для двох, як мінімум по кількості крісел, що одночасно були і ліжками.
Але за останній рік він все більше і більше часу проводив ночі в каюті Нагати, поки вона не стали типу їх спільною каютою і він більш ніде не ночував. Під час маневрів з перевантаженнями вони не могли ділити це місце, тож досі не спали під час подібних маневрів. І тенденція продовжувалась.
Джим почав засинати, коли люк відкрився і жінка повернулася. Вона кинула холодного, вологого віхтя йому на живіт.
- Оце підбадьорила! – відреагував Голден сідаючи.
- Коли я голову витирала вона взагалі кипіла.
- А ось це, - відказав Джим, витираючись, - було дуже непристойно.
Наомі посміхнулася, потім сіла на край койки і пхнула його пальцем в ребра, - ти все ще можеш думати про секс? Я думала що ми це питання винесли з твоєї системи.
- Гра у квача зі смертю чудово вплинула на мій рефракторний період42.
Все ще одягнута Нагата примостилася на ліжку біля нього і сказала:
- Знаєш, це була моя ідея. Я обома руками за те, аби утверджувати життя через секс.
- Чому в мене є відчуття що в кінці речення пропущене слово «але»?
- Але..
- Ага, ось воно.
- …є дещо, що нам варт обговорити. І це якраз підходящий час.
Голден повернувся до неї, і підвівся на лікті. На обличчі жінки впала прядка волосся, яку вона прибрала вільною рукою.
- Що я зробив?
- Це не зовсім те що зробив ти. Більш про те, чим ми робитимем прямо зараз.
Джим поклав руку їй на плече, але чекав продовження. М’яка тканина роби прилипла до вологої шкіри під нею.