Ксар, що ширяв над їхніми головами, метнувся вперед, а потім кинувся назад, немов закликаючи їх поспішити. Із записки Пенди вони знали, що табір утауків був поблизу північного кордону Судерри, і Адан зрозумів, що вони мають бути вже близько. Його серце забилося швидше. Незабаром він буде з дружиною, і вони триматимуть у руках свою новонароджену дитину. Він сподівався, що встигне до пологів.
Раптом коні захропли, і він почув попереду крики, несподіваний шум битви, а потім моторошний рик. Адан стиснув коліна, підганяючи кобилу.
— Пендо!
Вже втомлена кобила опиралася, намагаючись триматися подалі від страхітливих звуків попереду.
Капітан Ельціор витягнув меч і пришпорив коня, наздогнавши Сінана, що їхав попереду.
— Нам варто було взяти із собою більше вартових, Володарю!
Пригнувшись у сідлі, Адан прошипів крізь стиснуті зуби.
— Зараз мені потрібна швидкість, а не кількість!
При світлі майже повного місяця вони піднялися на один з лісистих пагорбів над затишною долиною, з якого побачили вогнища та людей, які в паніці металися по табору.
І дракона.
Ксар заклацав і пронизливо закричав, пролетів повз Адана назад, а потім майнув уперед.
Гом скрикнув:
— Володарю, це чудовисько вб’є нас.
— Уперед! — вигукнув Адан. Він був радий, що міг розраховувати на захист вартових Стяга, проте він помчав би до табору, навіть якби був сам. Десь там була Пенда!
Темний дракон летів над табором, змахуючи величезними крилами. Адан бачив його кутастий силует, вигнуту шию, голову у формі стріли. Кобила в паніці намагалася вирватися і втекти геть, проте король розумів, що має спуститися вниз, до утауків, які боролися з чудовиськом. Минуле полювання на дракона в Печі показало йому, що мечі мало що можуть зробити проти такого страховища, як це, але цього разу їхня зброя завдяки королеві By була вкрита димчастим склом. Адан сподівався, що це зробить її більш смертоносною.
Коли дракон напав на табір, частина утауків розбіглася в пошуках укриття, а інші намагалися захистити своє майно і своїх одноплемінників. Вони хапали з багаття палаючі гілки і билися за допомогою цих саморобних смолоскипів. Утауки не були загартованими й безжальними воїнами, але були винахідливими та рішучими.
Дракон, спустившись, розірвав кілька наметів, і до нього кинулися двоє чоловіків у яскравому одязі, ляскаючи довгими батогами. Сплетені ремені шмагали та хльостали по шкурі рептилії. Один батіг, закрутившись, зачепив пазуристу лапу дракона, але звір рвонувся вгору і вирвав батіг, висмикнувши руку чоловіка з суглоба. Той упав і покотився, притискаючи пошкоджену руку, а потім кинувся у тінь дерев. Коли дракон розвернувся, щоб його схопити, його товариш ляснув своїм батогом, влучивши звірові по морді. Дракон заревів і вчепився в батіг, а утаук встиг пірнути під масивний віз.
Ельціор і Сінан натягнули свої тугі військові луки, які були потужнішими за мисливські луки утауків. А наконечники їхніх стріл були зроблені з димчастого скла.
Адан вирвався вперед, гукаючи:
— Пендо! Де ти? — Раптом його кобила злякано забила копитами, побачивши дракона і відчувши запах велетенської рептилії. Не в змозі втримати кобилу, Адан зіскочив із сідла, приземлившись на ноги. Він підняв меч.
— Пендо!
Ксар з клацанням і свистом підлетів до нього і повів його до Пенди.
З лісистих пагорбів ліворуч Адан почув грубе фиркання і гучні крики, не схожі на голоси утауків. Він обернувся, готовий зустріти ще одного ворога, і на свій подив побачив групу ауґів, які мчали до дракона, що кружляв навколо табору, щоб знову його атакувати.
Чудовисько роздратовано зашипіло, нагадуючи шипіння пари, що виривається з тріщин на схилах вулкана. Воїни-Люті — піщані Люті! — скакали до дракона, щоб вступити з ним в бій. Вони метнули в небо списи, які увіткнулися в броньовані груди дракона. Від болю звір закрутився в повітрі, махаючи крилами і ляскаючи колючим хвостом.
Тим часом Адан поспішав за Ксаром, відчайдушно намагаючись знайти свою дружину. Він не міг збагнути, чому тут опинилися Люті. Він бачив, як двоє воїнів із золотавою шкірою спрямували своїх ауґів до чудовиська, коли той врізався у фургон утауків, а тоді розвернувся до своїх нових супротивників. Дракон зірвав одного вершника з ауґи і з хрускотом його перекусив. Він виплюнув шматки плоті, відкинув ауґа вбік і пазуристою лапою згріб іншого воїна, перш ніж знову піднятися в повітря.
Інші піщані Люті не злякалися. Один з них видав відчайдушно хоробрий бойовий клич, і Адан впізнав Кво, брата королеви By.
Ксар кружляв перед обличчям Адана, час від часу налітаючи на нього. Гранчасті очі ска яскраво палали. Король Адан рушив за птахом-рептилією до розкиданих ковдр та подушок біля розваленого намету в кармазиново-чорних кольорах племені Орр. Він знову голосно покликав Пенду по імені.
— Мій Старфолле! — Її відповідь змусила його серце калатати швидше. Пенда та її батько тікали в бік дерев. Жінка, зігнувшись і шкутильгаючи, намагалася бігти. — У мене відійшли води... Перейми... Я не можу рухатися.
Гейл Орр допомагав їй, підтримуючи за руку.
— Кра, дракони їдять новонароджених дітей, ти ж знаєш.
— Дракони їдять все, що зможуть впіймати, — заперечила Пенда.
Адан підбіг до них і розвернувся, піднявши меч, готовий відігнати будь-що, що могло загрожувати його жінці, хай то дракон чи Лютий.
— До дерев! Там ми зможемо сховатися.
Коли вони опинилися в гущавині лісу за табором, Пенда привалилася спиною до товстого дуба. Вона сповзла вниз і обхопила руками живіт.
— Наша дитина вибрала дуже незручний час, щоб з’явитися на світ, Старфолле. — Вона сіпнулася, а потім усміхнулась. — Але ти встиг якраз вчасно.
Ксар спурхнув угору і сів на гілку прямо над її головою. Адан погладив її темне волосся.
Посеред табору двоє вартових Стяга, все ще верхи на конях, випустили в дракона ще кілька стріл з наконечниками з димчастого скла. Піщані Люті кружляли на ауґах навколо Ельціора та Сінана, і їх, здавалося, розважали зусилля вартових.
Дракон роздер великий намет, що належав старій Шеллі дін Орр, але всередині нікого не було. Опинившись неподалік, юний Гом, приголомшений і переляканий, пірнув у низький намет для припасів, але дракон зірвав тканину, не даючи хлопцю сховатися. Гом рвонув від нього в пошуках прихистку, чудовисько кинулося за ним, і хлопець різко присів, намагаючись сховатися під ковдрою, що валялася на землі.
Йому на допомогу вже скакав Сінан.
— Залиш мого брата в спокої! — Він випустив стрілу, яка глибоко встромилася в палаюче око. Дракон відскочив назад, змахнувши величезними кігтями, але Сінан встиг ухилитися.
Оскаженівши ще більше, звір став нападати на все, що рухалося, а в першу чергу — на своїх супротивників-Лютих, так ніби докучливі людці просто не були варті його уваги. Коли дракон пронісся повз одного з Лютих, той підняв спис, однак потвора помахом хвоста розчавила і ауґа, і піщаного Лютого. Кво верхи на своєму ауґові вступив у бій. Половина його військового загону вже загинула.
Привалившись спиною до великого дуба, Пенда застогнала і схопилася за коліна. Адан хотів бігти в табір, щоб допомогти капітану Ельціору та утаукам, навіть воїнам піщаних Лютих, але Пенда схопила його за руку. Він опустився біля неї навколішки.
— Я тут. Я тут!
Магиня-Люта підкралася до одноокого дракона, розставивши руки в сторони. Вона прикликала пил та вогонь і спрямувала їх у роззявлену пащу істоти, від чого дракон, зашипівши, почав задихатися. Магиня знову вдарила різким вихором, який влучив у ліве крило істоти. Дві тонкі кістки тріснули, і, коли дракон спробував піднятися в повітря, частина його крила зламалася. Чудовисько знову впало на землю, гримнувшись на магиню і воїна піщаних Лютих, що опинився поруч, і розчавивши їх обох.