Ксар, вмостившись на підставці, клацнув дзьобом, Арі тоненько цвірінькнула. Доннан підійшов до птахів-рептилій і почухав кожного під дзьобом. Вони, розпушивши пір’я, застрекотіли, приймаючи увагу як належне.
— Ти вже це робив? — перепитав Гейл.
Доннан Ра всміхнувся йому.
— Конаґ Конндур користувався моїми послугами декілька разів, — відповів чоловік. — Він платив мені, щоб я передавав секретні повідомлення та збирав інформацію. Я можу бути метким і непомітним, коли мені це потрібно.
Адан здивовано спитав:
— Ти був шпигуном?
Чоловік потер зелену тканину рукава.
— Мені більше до вподоби називати себе спостерігачем, який надає корисну інформацію.
Гейл засопів.
— Кра, ти працював на Остерру і не сказав нам жодного слова!
— Я не працював на Остерру. Мені заплатили в Остеррі. Я дав Конндуру те, що йому було потрібно, а також збирав інформацію, корисну для племен утауків. Шелла дін Орр має всі мої звіти. — Вираз обличчя чоловіка раптом став серйозним. — Дивні речі творяться по всій країні — порожні села, зниклі каравани.
— Тепер ми розуміємо, чому, — сказала Пенда, поглянувши на синю ска, яка принесла зображення таборів з невільниками.
Адан вирішив покластися на Доннана Ра.
— Переконай мого брата. Коли він зустрінеться віч-на-віч з королевою By і побачить армії піщаних Лютих, він усвідомить, що цю загрозу неможливо порівняти ні з чим, що ми бачили досі. — Йому було боляче це казати, але він додав:
— Ішаранці можуть почекати.
Доннан намалював коло довкруж серця.
— Я зроблю все можливе.
Пенда стежила за Місяцем на небі і дослухалася до свого тіла, а Адан тим часом вів підрахунки за календарем. Дитина мала з’явитися на світ менш як за місяць.
Вони вечеряли разом за довгим бенкетним столом. Гейл узяв тарілку з їжею до своєї кімнати, Гом метушився, підкидаючи дрова у вогонь, наповнюючи келихи та намагаючись уникати Ксара, який лякав зброєносця щоразу, коли той проходив надто близько.
Адан посміхнувся Пенді, великі очі якої були сповнені туги та любові. Із радісним смутком він пригадав, як був втішений батько, дізнавшись, що Пенда вагітна. Конндур часто висловлював невдоволення тим, що його старший син відмовлявся погодитися на жодну із запропонованих йому наречених, але Мандан був людиною, яку важко покохати. Адану ж пощастило мати когось, ким він дорожить.
Конндур Хоробрий ніколи не побачить свого першого онука. Адан відчув, як сльози обпікають йому очі, і нахилив голову, намагаючись зосередитися на густому ячмінному супі з бараниною.
— Нашу дитину чекає довге життя і великий спадок.
— Як і нас, — відповіла Пенда. — Я це відчуваю. — Утауки мали важко вловимий зв’язок з рештками магії, що тонким павутинням розходилася по землі.
Адан багато разів бачив, як передчуття Пенди підтверджувалися життям.
— Я вірю тобі.
Один з вартових Стяга поспіхом увійшов до трапезної.
— Володарю, троє вершників прибули після заходу сонця. Уже було запізно, проте ми впустили їх через ворота. Вони хотіли б негайно вас бачити.
— Такі візити зазвичай не обіцяють нічого доброго, — прошепотіла Пенда.
— Я теж так думаю. — Адан звівся на ноги, готуючись до чергової напасті. Він поклав руку на плече дружини.
На обличчі вартового з’явилася усмішка.
— Це король Колланан з Нортерри, Володарю!
Адан з полегшенням розсміявся.
— Сумніваюся, що він приніс добрі новини, але я завжди радий бачити свого дядька. Запроси його.
Не встиг вартовий покинути трапезну, як Адан почув кроки і гучні голоси, що долинали з коридору. За мить у дверях з’явився король Нортерри, широко розпростерши руки. Колланан був одягнений у шкіряний костюм для верхової їзди і довгий теплий плащ, запорошений з дороги. Він був вродливим чоловіком, мав загартоване важкою працею та тренуваннями тіло. Його гарно підстрижена борода надавала йому по-батьківськи владного вигляду. Він стягнув рукавиці з рук.
— Адане Старфолле!
І Адан опинився у ведмежих обіймах свого дядька. Чоловіки — обидва королі — поплескали один одного по спині.
За Коллананом увійшли жінка-Хоробра з волоссям кольору кориці років двадцяти п’яти та дивний чоловік з довгим чорним волоссям і глибокими блакитними очима. Його незвичне вбрання, срібні рейтузи, наплічники та нагрудні обладунки нагадали Аданові королеву By та її свиту. Незнайомець і жінка-Хоробра мали майже однакові татуювання на обличчях.
Пенда видала якийсь дивний звук.
— Це що, Лютий?
Колл озирнувся через плече.
— Це Тон. А ким він є... це ще належить з’ясувати. Елліель — моя нова Хоробра. Вона прийшла до мене у Феллстафф, і їй є що розповісти. Власне, як і нам усім. Стільки всього сталося, відколи ми з тобою покинули Конверу.
— Мій батько мертвий. Це все змінює. — Адан і Колланан одночасно важко зітхнули, згадавши про Конндура.
— Кров предків, усе набагато гірше, — сказав Колл. — Ось чому я мав прибути особисто.
Два ска злетіли зі своїх підставок, облетіли Тона й опустилися навпроти нього на стіл. Вони спостерігали за ним, із цікавістю похитуючи головами. Чоловік теж розглядав їх своїми іскристими очима.
— Я бачу, у вас є маленькі дракони. Частини.
— Дракони... — Адан жестом запросив Колланана, Елліель і Тона сісти. Ми маємо власний досвід зіткнення з драконами...
Колланан важко опустився на міцний дерев’яний стілець.
— А я маю розповісти про нашу битву з крижаними Лютими на озері Бакал і про те, як Тон допоміг нам їх здолати.
Адан відкинувся на спинку стільця й наказав принести ще їжі.
— Це буде довга вечеря.
16
Шадрі вже раніше досліджувала руїни покинутого міста Лютих, але там було ще безліч речей, які варто було б відшукати. Коли королева Тафіра запропонувала оглянути нові укріплення лорда Балена, поки Колланан у від’їзді, Шадрі запитала, чи може вона поїхати з нею.
— Тепер, коли Люті з’явилися знову, ми мусимо розуміти їхню історію краще, ніж будь-коли раніше. Нам, можливо, навіть вдасться допомогти Тону відновити деякі його спогади.
Дорогою від Феллстаффа до володінь Балена подорожували часто, а от місто Лютих лежало в стороні, і його обминали протягом багатьох поколінь. Сидячи верхи, Тафіра міркувала:
— Я багато років прожила в Нортеррі, але майже ніде не бувала. Ці руїни ніколи раніше не здавалися чимось вартим уваги.
Шадрі засовалася в сідлі. Їхати верхи, можливо, й швидше, ніж іти пішки, але, безумовно, дуже незручно. Дорожній пил постійно летів їй у обличчя.
— Я буду рада показати вам деякі знахідки, які я відшукала в руїнах минулого разу, моя королево.
Ласіс супроводжував їх, наполігши, щоб королева не залишалася сама навіть під час недовгої подорожі до сусіднього округу. У своєму чорному вбранні Хоробрий мав вельми статечний вигляд.
Шадрі витерла пісок зі щік, приклала руку дашком і подивилася на стародавнє місто, до якого вони наближалися. Вона ледь впізнала його після розпочатих будівельних робіт.
— Раніше тут було так тихої Подивіться на відновлену стіну!
Ласіс повів їх вперед, до метушливого табору. Бригади робітників снували поміж руїн, і здавалося, ніби саме місто знову ожило. Головна брама була давно зруйнована, проте робітники Балена звели нову дерев’яну вежу і відновили більшу частину кам’яного муру, хоча проломи все ще залишалися.
Янтон, найближче місто, був за милю звідси, і лорд Бален брав там робочих та провізію. Нещодавно прокладеними дорогами рухалися, зминаючи високу траву, запряжені кіньми вози, що везли дерево та камінь. На відкритих майданчиках були встановлені міцні полотняні намети, а простір між ними був заставлений скатками, подушками та додатковим одягом для нових і нових робочих команд, які тимчасово перебиралися до міста Лютих. У казанах на вогнищах варили суп для всіх.
Шадрі, озираючись навколо, роздивлялася старовинні будівлі.