Гейл Орр похитав головою. Колланан упер руки в стегна і поглянув на свою Хоробру, що була готова до всього, з чим їм доведеться зіткнутися.
Тон торкнувся брами кінчиками пальців.
— Я зможу захистити нас, якщо це знадобиться. Королева By буде дуже здивована. — Він посміхнувся.
— Поки що ні, — відказав Адан, хоча був радий дізнатися, що в таємничого Лютого можуть бути й такі здібності. — Давайте послухаємо, що вона хоче нам сказати.
Ворота з рипінням відчинилися, напинаючи канати і поскрипуючи петлями. Стрімкий вітер зі свистом задув крізь щілину піднятий у повітря пісок. Темне волосся Тона маяло на вітру, і він посміхнувся, відчуваючи піщинки на обличчі.
Тугий вихор заввишки з двох чоловіків, химерно клубочачись, сунув головною дорогою прямо до них, широко розкинувши схожі на щупальця струмені піску. Адан зустрів його, стоячи у розчинених воротах.
Пиловий шквал закрутився біля міських стін, а потім зупинився, ніби вагаючись. Піщинки пилу й піску поступово складалися в зображення голови королеви By, утворюючи її великі очі, довге волосся, вузьке підборіддя. Пиловий рот королеви розтулився, і її обличчя-марево заговорило голосом буремного вітру.
— Королю Адане Старфолле, мій союзнику! Я запрошую тебе і королеву Пенду відвідати мій великий палац у пустелі, поки ми чекаємо прибуття вашого конаґа Мандана на мій виклик.
Обрис примарного лиця змінився. Очі By були лише клубочками пилу, і вони не зустрілися з поглядом короля. На обличчі королеви не було жодних ознак того, що вона помітила Гейла Орра, короля Колланана, Тона чи Елліель. Сліпий образ заговорив знову.
— Після того, як ви дістанетеся краю Печі, мої Люті супроводять вас далі.
Дядько Адана вийшов уперед, впевнений у собі, навіть зухвалий. Він голосно промовив:
— Я — Колланан, король Нортерри. Мені теж доводилося мати справу з Лютими. Я буду супроводжувати...
Вихор піску й пилу раптом зупинився, і піщинки зсипалися вниз, утворивши невелику піщану купу перед брамою.
— Сумніваюся, що вона вас почула, — зауважив Тон.
— Кра, у цьому піщаному запрошенні не було королеви By, — сказав Гейл. — Це просто повідомлення, записане в піску.
Колланан знизав плечима.
— Я все одно збираюся поїхати з вами.
Того вечора, коли всі вони розсілися у великій залі замку, Колл сказав:
— Я прийшов сюди, щоб дізнатися більше про піщаних Лютих. Якщо королева By бажає союзу із Судеррою, то вона, можливо, допоможе і моєму королівству.
— Це не той союз, якого нам варто прагнути, дядьку, — попередив Адан. — By вже зрадила безліч людей. Вона небезпечна. Проте я намагатимусь залишатися в її милості і водночас буду готуватися на той випадок, якщо нам доведеться виступити проти них.
— Я не казав, що довірятиму їй! Але, можливо, мені вдасться використати королеву у власних цілях. — На обличчі Колла проступив сум. — Адане, ти бачив, що крижані Люті зробили з нашим містечком Лейк Бакал. — Його лице почервоніло від гніву. — Ти показав мені жахливі картини табору рабів у пустелі. Хай би крижані Люті схопили моїх людей, навіть забрали на каторжні роботи, але принаймні вони були б живі! Моя дочка, її чоловік, мій онук. Натомість ці виродки винищили ціле містечко. Бо воно їм заважало! — Він вдарив кулаком по своїй долоні. — Але Бірч ще живий, і я здригаюся кожного разу при думці, що королева Онн може з ним вчинити. Навіщо королеві Лютих людська дитина?
Гейл Орр кинув стривожений погляд на свою вагітну доньку.
— Очевидно, що королева By має нездоровий інтерес і до твоєї дитини, серденько. — Він загарчав. — Кра! Ти не можеш туди піти — вона може ув’язнити тебе і забрати дитину.
Адан подивився на Тона в пошуках можливих відповідей, але Лютий не зводив очей з полум’я у каміні в кінці великої зали. Вогонь танцював і мерехтів, так наче Тон вправно керував ним з допомогою якоїсь химерної магії.
Вмостившись у зручному кріслі, Пенда відповіла:
— Може й так, батьку. By торкалася мене. Вона хоче цю дитину. Я це відчуваю.
— Вона не отримає нашої дитини! — відрізав Адан.
— Не отримає, — погодилася Елліель. — Якщо ми з Тоном зможемо цьому завадити.
Адан прийняв рішення.
— Я прийму її запрошення, а Колланан поїде зі мною замість тебе, Пендо. Ми поїдемо в пустелю і дізнаємося, чого хоче By. Їй доведеться задовольнитися цим.
Король Нортерри кивнув.
— Ми візьмемо від цієї зустрічі все можливе, не наражаючи Пенду на небезпеку.
Адан звернувся до своєї дружини.
— Ти залишишся тут, у безпеці — і вдалині від будь-яких Лютих.
— Погоджуюсь з усім серцем, — сказав Гейл.
Пенда, прекрасна, як і завжди, категорично відмовилася.
— Ні, Старфолле, я тут не залишуся. — І перш ніж Адан устиг заперечити, вона додала:
— І я не піду з тобою. Я не маю наміру віддавати себе в руки By. — Пенда повернулася до Гейла і владно повела підборіддям. — Батьку, ти поїдеш зі мною.
— Звичайно, моє серденько. Але куди ми вирушимо?
— До племен утауків, де нас ніколи не знайдуть. Ми зможемо їздити з ними, мандрувати там, де й вони, і я буду в безпеці.
Гейл усміхнувся, блиснувши золотим зубом.
— Кра, це пречудова ідея!
— Ви будете десь у пустках? Але як я тебе знайду?
— Навіть я не знаю, де я буду, — у цьому й сенс. Мені потрібно триматися подалі від піщаних Лютих.
Адан намагався стримати тривогу.
— А як же дитина? Тобі слід зостатися тут і відпочивати. Залишилося всього кілька тижнів.
Пенда поцілувала його в щоку.
— Жінки в племенах утауків завжди народжують дітей у наших таборах. Насправді мені буде зручніше там, з моїм народом.
— Я хочу бути з тобою. Я повинен бути з тобою! Заради моєї дитини.
— Це королівство теж твоє. Поїдь, поговори з королевою By і перетвори ці знання на зброю. Знайди її слабке місце. — Пенда намагалася заспокоїти свого чоловіка. — Не бійся, я візьму з собою обидвох ска. Коли настане час, вони знайдуть тебе.
22
Бірч не знав, як надовго королева крижаних Лютих забула про нього, проте він радо скористався тими днями, що проходили без її нагляду.
З мамулами йому було тепло, і вони давали йому їжу. Навіть якщо їжа була жахливою на смак, Бірч відчував, що стає сильнішим. Він житиме. Після всього, що крижані Люті зробили з ним та його сім’єю, він житиме.
Він слідував за мамулами, що дріботіли крізь тунелі в льодовику під палацом. Але тепер хлопчик багато що розумів з мови мамулів. Вони не припиняли своєї кипучої діяльності: оглядали сховища, переміщали предмети з одного місця в інше — без жодної зрозумілої Вірчу мети. Можливо, мамули просто хотіли виглядати зайнятими, щоб крижані Люті їх не чіпали.
Вони привели його до величезних гротів з камерами для магічного сну. Тут були тисячі запечатаних кригою ніш з приєднаними до них трубками та сяючими кристалами. Ці зали містили цілу сплячу армію.
Мамули рухались між камер, щось цвірінькали, оглядаючи заморожених воїнів, магів і вельмож. Вони торкалися маленькими рученятами вікон з тонкої криги, залишаючи по собі плями талої води, які потім знову замерзали.
Весь грот, здавалося, був порожнім, якщо не зважати на сплячих фігур. Поблизу не було жодного Лютого.
Дивно, але пара мамулів дивилася прямо на Вірча, ніби переконуючись, що він спостерігає за ними. Потім вони нахилились над сяючим кристалом, що передавав завитки магії у сплячі тіла. Залишені без жодного нагляду, мамули дістали маленькі ножі, короткі, але гострі, і миттєвим рухом встромили їх у кристал чарівного сну.