Капітан судна стояв з темною повстяною шапкою в руці і м’яв її так, як пекар туге тісто. Він явно боявся говорити те, що збирався сказати.
Коли Мандан побачив вираз обличчя цього чоловіка, його серце впало.
Без усяких формальностей капітан випалив:
— Мій корабель врятувався, Володарю. Тільки нам вдалося втекти з острова Фулкор. Фортеця пала! Сім ішаранських військових кораблів атакували з моря, а потім ішаранці захопили острів.
Побілівши, Мандан кинув лютий погляд на Уто.
— Ми залишили там такі сили, три військові кораблі. Клеа повинна була захищати фортецю.
Уто відповів глухим голосом, у якому чулася безпросвітність.
— Ішаранці привезли божка.
У Мандана підкосилися коліна. Він, спотикаючись, піднявся сходами на поміст і важко сів на трон.
— Божка?
— Такого ж, як вони привезли в Міррабай. Острів Фулкор ближче до Ішари, тому божок мав ще більше сил для нападу.
Капітан судна заговорив поспіхом, так, ніби паніка від побаченого досі не пройшла, залишаючись цілковито реальною.
— Божок потопив наші військові кораблі, роздер їх на друзки, а потім піднявся на скелі і увірвався до фортеці. Мій корабель уже відпливав, і ми бачили вогонь і дим, бачили солдатів, які билися за своє життя на стінах фортеці. Ніхто не витримав би такої атаки. А проти божка...
Мандан, затремтівши, важко відкинувся на спинку трону. Він хотів здерти шкіру з кожного ішаранського загарбника, а тоді наказати Уто порубати їх на шматки реймером.
— Вони вбили мого батька на острові Фулкор. Ми не можемо віддати його цим тварюкам.
— Ні, Володарю, не можемо. — Уто повернувся до переляканого капітана. — Скажи своїй команді, щоб рознесли новину про те, що вони бачили. Я хочу, щоб це почули всюди — в припортових тавернах, на рибних ринках, на торгових площах. Потім пливіть назад до Рівермута. Ми дамо вам припаси і озброїмо ваш корабель, який стане частиною нашого великого флоту.
Реагуючи на різкі команди, капітан випростався.
— Я битимуся за Співдружність, але... якщо вони привезуть сюди божка? До наших берегів?
— Я сам бився з божками, — відказав Уто. — Є речі набагато страшніші. — Він, мов статуя, піднісся над троном і повернувся до Мандана. — Ми повинні відповісти на це.
Мандан кивнув і повторив:
— Ми повинні відповісти.
І він, засидівшись далеко за північ, писав з допомогою Уто укази про переміщення військ та реквізицію придатних для морської служби кораблів і розпорядження своїм воєначальникам готуватися до війни.
Наступного ранку Мандан був нещасним і дратівливим, але Уто не відступав, змушуючи його виконувати свої обов’язки. Очі юнака свербіли від недосипання, а тіло боліло, поки він, сидячи за довгим столом, де проводилася нарада, вислуховував звіти міністрів та воєначальників. Слуги принесли різні страви на сніданок, але Мандан не був голодним. Він бажав би, щоб війни не були такими складними.
Торговець-утаук у барвистому вбранні пробився на ці збори, наполягаючи на тому, що має важливе повідомлення для конаґа Мандана. Оскільки саме зараз засідала військова рада, охоронці подумали, що незнайомець приніс якесь повідомлення, що стосувалося ішаранської війни. Утауки часто мали незвичні джерела інформації.
Торговець змахнув пил зі свого зелено-бежевого дорожнього одягу, поправив ремінь і торбинки на поясі. Він випростався.
— Я Доннан Ра, представник племені утауків.
— Я бачу, — відказав Мандан різким тоном. — Ніхто так не одягається, як ваш народ.
— Ми пишаємося нашими родинними кольорами. — Доннан смикнув себе за рукав, а потім продовжив твердішим голосом. — Я пишаюся своєю минулою службою конаґу Конндуру. — Він намалював коло на грудях. — Початок є кінцем є початком.
— Багато що наближається до кінця, — перебив його Уто. — Чи маєте ви дійсно важливу інформацію для нас? Ми готуємося до війни.
— Я маю життєво важливу інформацію про страшну війну. Королева піщаних Лютих By наказала королю Адану надіслати термінове повідомлення. — Доннан сягнув рукою до своєї барвистої туніки і дістав загорнутий у шкіру гаманець, який обережно розгорнув. Він вручив послання молодому конаґу.
Мандан був роздратований.
— Чому королева By наказує моєму братові? Він — король Судерри.
Торговець ухилився від відповіді.
— Король Адан вважає це повідомлення важливим. Королева піщаних Лютих бажає зустрітися з вами особисто. Її пустельна імперія вже уклала союз із Судеррою. — Доннан чмихнув. — Принаймні так повідомляється.
Мандан взяв аркуш паперу, вчитався в кучеряві літери. Уто стояв у нього за спиною, уважно вивчаючи лист.
— Це ще одна хибна тривога, мій конаґу. Відволікання уваги.
— Зовсім не відволікання, — гордовито наполягав утаук. — Мій народ бачив страшні речі, незрозумілі речі — зниклі каравани, покинуті села, гори, що здригаються і вивергають вогонь. Люті мають велику силу, і вони збираються розбудити дракона. — У нього була страшенно зверхня посмішка. — Це вб’є нас усіх. Уся Співдружність повинна спрямувати свою увагу на цю загрозу.
Уто заговорив, не порадившись із Манданом, який залишився сидіти за столом.
— Ми чули ці древні історії. Конаґ Конндур був так наляканий на горі Вада, що відкинув усю мудрість і спробував подружитися з Ішарою. Це була його найбільша помилка як правителя. Саме це його вбило.
Мандан зблід, відклавши листа.
— Яка нісенітниця! Навіщо ви докучаєте нам?
— Я нічого про це не знаю, але я горюю за конаґом, — сказав Доннан Ра. — Конндур Хоробрий був хорошим правителем, і він добре мені платив. Повірте мені, Володарю, я сам бачив піщаних Лютих, вони небезпечні. Наскільки нам відомо, крижані Люті вже вдарили по Нортеррі. — Він став іще серйознішим. — Я пропоную вам відгукнутися на заклик королеви By. Вона не той ворог, якого ви хотіли б собі нажити.
Лорд Ґоран, що сидів досить далеко від конаґа, заговорив, намагаючись звучати поважно.
— У нас тут інші — важливіші — справи, пане. Війна з Ішарою на порозі, а піщані Люті далеко.
Гнів спалахнув у очах посланця-утаука.
— Народ Судерри не радітиме, якщо почує, як мало їхній конаґ думає про них. — Він намалював коло довкруж серця. — Я передам повідомлення королю Адану.
Мандан зіщулився, намагаючись продумати наслідки, як його вчили наставники і його Хоробрий.
— Уто, я знаю, що мій брат образиться, якщо я принаймні не відправлю посланця. Може, нам не варто повністю ігнорувати королеву піщаних Лютих? — Коли він подивився на пихатого Ґорана, юнакові спала на думку ідея. — Гаразд, якщо це так важливо, я призначаю лорда Ґорана своїм представником. — Він кивнув сам собі, подивився на Уто, щоб отримати підтвердження, і побачив справжній, глибокий гнів у очах свого Хороброго.
Уто заговорив до настирливого лорда, але його гнів, здавалося, був спрямований на посланця-утаука.
— Ґоране, візьміть супровід і знайдіть дорогу до цієї королеви By. Конаґ надішле з вами подарунки. Займіть її чимось. Зараз ми не хочемо мати ніяких справ з піщаними Лютими.
Спочатку честолюбний лорд-васал посміхнувся, потім зблід.
— Я? З мене поганий посланець, я не навчений дипломатії. Мені треба керувати своїми землями, і я...
Уто обірвав його:
— Я подбаю, щоб ви виїхали негайно. У нас тут є важливіші справи, про які слід турбуватися.
Пихатий лорд виглядав переляканим, а Мандан насолоджувався цим, радіючи, що позбудеться докучливих скарг Ґорана, і вони зможуть зосередитися на відвоюванні острова Фулкор.
А ще Мандану потрібно було планувати весілля.
37
Дорога із Судерри додому була довгою і непростою, проте король Колланан невтомно мчав уперед. Якщо королева By дотримає свого слова, вона відрядить воїнів, щоб допомогти захистити Феллстафф. Він сподівався, що її загін прибуде до того, як крижані Люті завдадуть удар, щоб помститися.
Поки коні долали милю за милею, Колл ні з ким не ділився своїми тривогами. Він дивився на довгу дорогу і, коли темні сосни обабіч змінилися низькими дубами, зрозумів, що він та його супутники вже недалеко від дому. Окраїнні угіддя Нортерри зустріли його золотим зерном, зв’язаними в купи качанами кукурудзи, садами, повними яблук і груш, — дарами пізньої осені. Селяни збирали врожай, насторожені й обережні, готуючись до тяжких і жорстоких часів.