Пенда глибоко вдихнула, хапаючи ротом повітря. Це були ранні пологові перейми, вона знала це. Вона їх відчувала і раніше, але то були просто напади болю. Зараз Пенда відчула сильну хвилю, що пройшла через усе тіло, від кінчиків пальців ніг через її утробу і аж до самого серця.
Біль, однак, був більший, ніж просто судоми, і він був не тільки всередині неї. Щось відбувалося глибоко під землею, далекий біль, який вривався в її відчуття. З лускатого горла Ксара вирвалося шипіння. Він напружив крила, але Пенда тримала його за ногу, не даючи злетіти. Тепер вона перелякалася за нього. Щось не так зі ска...
Хоча перейми пройшли, біль у світі продовжував наростати. Земля під табором почала тремтіти, і вони відчули далекий гуркіт. Складені в багаття колоди зсунулися, здійнявши в повітря фонтан іскор. Казани розгойдувалися на триногах над невеликими вогнищами.
Шелла дін Орр вчепилася в подушки довкола себе.
— Я відчуваю. Щось... рветься!
Інші утауки кричали.
По всьому табору збуджені ска з пронизливим лементом, клацанням і скреготом виривалися у своїх господарів. Вони злітали в повітря, переслідуючи і дзьобаючи одне одного, відчайдушно намагаючись втекти, їхні господарі кричали їм услід, одні охоплені розпачем, інші — гнівом.
Однак Гейлу Орру було байдуже до ска. Він став на коліна перед дочкою.
— Настав час народжувати?
Її тіло знову здригнулося, ще одне стискання м’язів, але потім все припинилося.
— Ні, ще ні. Це просто перші перейми. Кра, час пологів ще не настав.
Жінка похитала головою і наполегливо повторила:
— Ще не настав! — Однією рукою вона намалювала коло довкруж серця. Потім глибоко вдихнула, намагаючись підкорити тіло своїй волі. — Я повинна надіслати повідомлення моєму Старфоллу. Мені потрібно, щоб він знайшов мене.
Саме в цю мить деякі люди, пов’язані зі своїми ска сердечним зв’язком, похитнулися, відчувши запаморочення, і впали на коліна. Один чоловік, впавши на землю горілиць, лежав з розплющеними очима, зціпивши зуби, наче його переслідували страхітливі видіння.
Пенда міцно заплющила очі, відчувши щось могутнє, жахаюче... величезні лускаті фігури, що дихали вогнем, з величезними крилами та гострими хвостами.
Ксар вирвався з її пальців і ринув у повітря, але Пенда схопила шкіряний ремінець, все ще прив’язаний до його ноги, боячись відпустити його. Інші ска шаленіли. Ксар бив крилами та виривався, намагаючись звільнитися, але Пенда тримала його міцно.
— Ні, Ксаре! Будь ласка, запишися зі мною.
Зрештою ска здався і дозволив їй притягнути його до себе, водночас дивлячись, як інші збуджені птахи-рептилії тікали в темне небо, як їхні охоплені розпачем люди-партнери бігли за ними, кликали їх, але марно.
Стара Шелла дивилася, як відлітають ска. В її очах блищали сльози.
— Вони повернуться, мамо? — спитала Пенда, відчуваючи душевний біль, який охопив інших супутників ска.
— Вони можуть повернутися, а можуть і не повернутися, дитинко. Я думаю, це означає, що драконів буде більше.
— А ска бояться драконів? — запитала Пенда. — Тому вони втекли?
Шелла надовго замислилася, вдивляючись у палаюче багаття, потім похитала головою.
— Можливо, ска пов’язані з ними.
70
З-під уламків фортеці на озері Бакал піднімалася холодна біла пара. Понівечені тіла крижаних Лютих вкривали місце побоїща, і мамули снували над рештками, збираючи та сортуючи різний мотлох.
Повне знищення фортеці принесло королю Колланану відчуття відплати.
Однак радість від перемоги затьмарювали численні втрати: десятки солдатів загинули в запеклих боях, а деякі потрапили під уламки крижаних стін. Польові хірурги рятували поранених. Розігріваючи леза мечів у вогнищах, вони припікали рани після ампутацій. Інші піклувалися про вмираючих, нахиляючись до них і вислуховуючи останні слова, щоб все їхнє життя і спадок не були забуті.
Колл притулився до свого бойового коня. На чорній шкурі Шторма виднілася велика червона подряпина і кілька глибоких порізів, які потрібно було обробити. Інших коней, у яких були зламані ноги або глибокі рани, доведеться вбити.
Оґно, у якого кров сочилася з десятка ран, підійшов до короля, важко кашляючи і виплюнувши вбік грудку мокротиння і крові.
— Серус загинув, Володарю, але, щоб його вбити, знадобилося двоє Лютих. Я вдарив одного з них ножем у спину, але спізнився. — Здоровань підняв руку, з подивом побачивши на ній кров. Він насупився, помітивши, що його вказівний палець відтятий. — Моя дружина засмутиться, — мовив він, а потім пішов геть.
Колланан з деяким трепетом дивився на зруйновану фортецю. Руїни споруди вкрили значну частину берега озера, і він спробував знайти втіху в тому, що знищив крижаних Лютих. Його перемога тут була беззаперечною, але це не могло повернути Джакі, Ґаннона чи маленького Томка. А Бірча й досі тримали в полоні у північному палаці.
Ласіс та Елліель підійшли до нього, їхні реймери згасли, мечі були закривавлені, а міцні плащі подерті на лахміття. Хоробрі виглядали виснаженими.
— Володарю, ми не рахували, — доповів Ласіс, — але ми з Елліель убили багатьох Лютих. Урок теж убив свою частку.
Колл озирнувся, шукаючи іншого Хороброго.
— Він і лорд Бален вижили?
Ласіс кивнув.
— Ми бачили, як Бален помагав пораненим.
Цинамонове волосся Елліель було вкрите кров’ю на потилиці, куди хтось ударив її, але, здавалося, рана її не турбувала. Зелені очі Хороброї сяяли.
— Ми вистежували і вбивали кожного ворога, що врятувався від обвалу, навіть якщо для цього було треба десять наших солдатів на кожного воїна крижаних Лютих.
— Хоча дехто й утік. — Ласіс махнув рукою на руїни фортеці. — Ми бачили, як вони мчали геть на своїх вовкоконях. — Він смикнув свій пошарпаний плащ, наче той дратував його, а тоді зняв його і кинув на землю. — Королева Онн дізнається, що ми вчинили з її фортецею.
Тон підійшов до них, усміхнений, але явно виснажений.
— Я повинен був зробити це ще минулого разу, але не був впевнений, що зможу. — Він з подивом поглянув на залишки фортеці. — Маги піщаних Лютих серйозно допомогли під час битви.
— Як і мої воїни, — сказав Кво, під’їжджаючи до них на своєму ауґові. На обличчі в нього світилася самовдоволена посмішка, а його ставлення залишалося, як не дивно, зневажливим. Поранена рептилія під ним мляво рухалася. — Я втратив двох магів і п’ятьох воїнів. Всього семеро загиблих. — Він нахмурився. — Можливо, мені все ж варто було взяти більший загін.
Колл з огидою побачив, що вельможа Лютих віз труп мамули, перекинувши його через сідло свого ауґи. Очі маленької істоти були круглими й розплющеними, а вираз мертвого обличчя — порожнім. Король дорікнув:
— Ці мамули билися на нашому боці.
Кво поглянув на мертве тіло і штовхнув його гладеньку голову, відсунувши її від себе.
— Їхня допомога була незначною.
— Та все ж вони були нашими союзниками. Ти його вбив?
— Він був уже майже мертвий. Я хотів привезти зразок моїй любій сестрі. By буде цікаво поглянути на цю істоту. Можливо, вона зможе навчитися створювати власних мамулів. Якщо крижані Люті можуть це робити, то ми зможемо робити це краще! — Він не помічав гніву Колла. — Якщо ми зможемо створити армії своїх власних мамулів, то матимемо набагато більше союзників у майбутній війні. Разом з людськими бійцями, яких ви з королем Аданом дасте нам, ми неодмінно розіб’ємо лихих крижаних Лютих, які вам так дошкуляють.
Колл насилу стримував гнів.
— Нортерра ще не погодилася на союз.
Кво вказав підборіддям на руїни крижаної фортеці.
— Я дотримався своєї частини угоди. Ми зруйнували ворожу фортецю, як ви й просили.
Тон зробив крок уперед.
— Ви допомогли її знищити.
Кво стояв на своєму.
— І все одно це повна перемога. Фортеці більше немає. Чари холоду розвіються, і ви зможете відбудувати місто. — Його усмішка стала більш уїдливою. — Крижані Люті... заважали.