— Що я такого ляпнув? Ну що?
Тіфані похнюпилась:
— Ви все знали? Увесь цей час ви знали, де вхід!
— Ая, знали, — відповів Пограб. — Ми знаємо, де шо є. Ми колись жили в краю Крулеви, але ми, знаєш, той, повстали проти її злющості.
— Ми, той-во, повстали, а вона нас прогнала, буцімто ми пияки, злодії і забіяки! — пояснив Дурноверхий Вулі.
— Та де, всьо було не так! — заревів Пограбуйко.
— І ви просто вирішили подивитися, чи я знайду дорогу, чи ні? Так? — Тіфані вирішила завадити бійці своїм питанням.
— Ая, дивилисі. Але ти фест молодець!
Тіфані похитала головою:
— Ні, зовсім ні, — відповіла вона. — Я зовсім не знаю ніяких чарів. Я просто уважно спостерігаю і думаю. Це шахрайство з мого боку.
Фіґлі перезирнулись.
— Ага, — сказав Пограбуйко. — А шо є чари? Таково махати паличков і сказати пару чарівних слів. І що в тому дуже мудрого? А от дивитись і бачити світ, розуміти його — ото є фест вміннє!
— Ая, бо так є, — додав, на превелике здивування Тіфані, Вільям-співець. — Ти роззула очі і включила голову. Саме так має робити справжня чарівниця. А то маханє паличкою — то все просто реклама.
— Овва, — зітхнула з полегшенням Тіфані. — Справді? Так, тож ось наша брама! Всі за мною!
— Ага, — сказав Пограб. — Тепер її відчини.
Тіфані завагалася було на мить, а тоді замислилась: «Я думаю, я спостерігаю. І що ж я виснувала із цих роздумів? А я виснувала таке: я вже крізь арку проходила і нічого не відбулося. Але тоді я була неуважна. Тоді я не думала».
«Не так, як треба. Світ, який я бачу крізь арку, не справжній. Він тільки скидається на справжній. Це така собі омана. І не придивившись уважно, можна просто пройти повз і навіть не усвідомити».
Ага…
Тіфані пройшла попід аркою. Нічого. Нак Мак Фіґлі спостерігали за нею у врочистій тиші.
«Гаразд, — думала вона. — Це все ще омана, еге ж?»
Тіфані стала перед аркою, розпростала руки і заплющила очі. І дуже обережно ступила вперед…
Щось хруснуло під черевиком, але вона не розплющила очі, аж поки під ногами більше не було відчутно каменів. А коли розплющила…
…навколо було чорно-біло.
Розділ 8
— Поза сумнівом, вона має дар Першого Погляду, — почувся голос Вільяма десь позаду, коли Тіфані роздивлялася край Королеви. — Вона все бачить наскрізь.
Під бруднувато-білим небом, скільки око сягало, лежав сніг. Здавалося, що Тіфані опинилася всередині м’ячика для пінг-понгу. Тільки чорні стовбури і витке гілля дерев, розкиданих то тут, то там, вказували на те, де закінчується земля, а де починається небо…
…і ще сліди копит. Вони рясніли на снігу аж до чорнодеревого лісу, вкритого шапкою снігу.
Холод голками впинався в шкіру.
Тіфані глянула додолу і побачила, як Нак Мак Фіґлі, по пояс у снігу, пробиралися крізь ворота. Вони йшли мовчки. Дехто оголив шабелини.
Вони не сміялися і не жартували. Вони пильнували.
— Гаразд, — озвався Пограбуйко. — Файно є. Чекай нас ту, і ми приведемо твого малого. То раз плюнути.
— Я з вами! — випалила Тіфані.
— Нє, келда не ходе…
— А я — ходю! — вигукнула Тіфані, здригаючись від холоду. — Тобто, піду! Це ж мій брат. До речі, а де це ми?
Пограбуйко глянув на білясте небо. Сонця видно не було.
— Ми на місці, — сказав він. — Тож вже можна сказати. Це те, що ви називаєте Дивокраєм.
— Це Дивокрай? Та не може такого бути! На малюнках він не такий. В Дивокраї такі… деревця, квітки і сонечко! І ще — передзвін срібних дзвоників! Товстощокі малюки в комбінезонах трублять у ріжки! Крилаті істотки літають! Я бачила на малюнках…
— Не все ту було так, як зара, — відрубав Пограб. — І ти з нами не йдеш. Бо ти неозброєна, ось так.
— А чим це моя сковорідка не догодила? — спитала Тіфані.
Щось бемкнуло її по литках. Тіфані озирнулась і побачила, як Не-Такий-Як-Середній-Джок-Але-Більший-За-Малого-Джок-Джока переможно її тримає.
— Ага, фест пательня, — буркнув Пограб. — Але ту треба мати шабелину із громованого заліза! То є офіційна загарбницька зброя для вторгнення у Дивокрай.
— Сковорідкою я користуюся вправно, — сказала Тіфані. — І я…
— Тривога! — верескнув Дурноверхий Вулі.
Вдалині Тіфані розгледіла валку чорних цяток. А тим часом хтось видряпався їй догори по спині і виліз з ногами на голову.