Звичайно, усе це можливо завдяки грошам. Я можу поїхати куди завгодно — або запросити будь-якого тренера на потрібну мені кількість часу. Гроші дають мені час, доступ, найостанніші технології й обладнання.
Хіба я не схожий на Бетмена?
Якщо подумати, то єдиною суперсилою цього героя було неймовірне багатство.
У мене аналогічна ситуація. І так, класно бути мною.
Піт покриває мою шкіру. Я відчуваю приплив сил. Напружуюся ще сильніше. Я завжди себе підганяю. Ніколи не мав потреби в зовнішній стимуляції. Єдиним моїм спаринг-партнером був Майрон, але так сталося тому, що йому необхідно було вчитися, а не я потребував мотивації.
Я роблю це не для виживання. А щоби бути у формі. Мені це подобається. Не все, звісно. Я насолоджуюся фізичним навантаженням. Мені не подобається догідливе патріархальне «так, сенсею», яке деякі бойові мистецтва нав’язують своїм учням, бо я не схиляюся ні перед ким. Повага — так. Поклони — ні. Також я не користуюся бойовими техніками, вибачте за кліше, «тільки для самооборони» — це така ж брехня, як і «ми надіслали ваш чек поштою» або «не переймайся, я встигну витягнути». Я застосовую те, чого навчився, щоби перемогти своїх ворогів — незалежно від того, хто є агресором (зазвичай це саме я).
Мені подобається насильство.
Я дуже його люблю. Я не потураю насильству інших, а ось собі його дозволяю. Я не вдаюся до бійки виключно в критичній ситуації. Я б’юся завжди, коли маю можливість. Також я не намагаюсь уникнути проблем. Я дуже активно їх вишукую.
Після вправ із грушею я роблю жим лежачи, піднімаю штангу у вертикальному положенні, присідаю. У молодому віці я влаштовував дні качання різних частин тіла — дні рук, грудей або ніг. Коли мені виповнилося сорок, я зрозумів, що краще займатися рідше й різноманітніше.
Я йду в сауну, а потім, коли тіло розігрівається,— одразу під холодний душ. Якщо піддавати тіло контрольованому стресу, відбувається стимуляція продукування певних гормонів. Це добре для організму. Коли я виходжу з душу, на мене вже чекають три костюми. Обираю однотонний синій і повертаюся до свого офісу.
Кабір тримає телефон.
— Історія розлетілася твітером.
— Що кажуть?
— Лише те, що Вермера знайшли на місці вбивства. Також преса закидала дзвінками з проханням якось прокоментувати.
— Серед них є порножурнали?
Кабір напружується.
— Що таке порножурнал?
Оце така сучасна молодь.
Я зачиняю двері. Мій кабінет обшитий дубовими панелями й має завидний вигляд. Також там є антикварний глобус і картина про полювання на лисицю. Дивлюся на неї та уявляю, який вигляд на цьому місці мало би полотно Вермера. Дзвонить мобільний. Дивлюся на номер.
Я мав би здивуватися — не чув цього чоловіка вже десять років, відтоді як він сказав, що йде на пенсію,— але я чекав на його дзвінок.
Прикладаю слухавку до вуха.
— Розказуйте.
— Не можу повірити, що ти досі так відповідаєш на дзвінки.
— Часи змінюються, а я — ні.
— Ти також змінюєшся,— кидає він.— Закладаюся, що ти вже закинув нічні походеньки, чи не так?
Нічні походеньки. Колись я вдягав свій наймодніший костюм і серед ночі тинявся найбільш кримінальними вулицями. Я свистів, я робив так, щоби моє світле волосся й алебастрово-рум’яний колір обличчя помітили всі навколо. У мене вузька кістка й здалеку я здаюся тендітним — непереборно ласий шматочок для хуліганів. Лише наблизившись до мене, людина помічає, що під одягом я маю чималі м’язи. Але тоді зазвичай уже запізно. Ти бачив легку жертву, ти знущався з мене разом із друзями, а тепер тобі нема куди бігти.
Я не дам тобі такої можливості, навіть якщо ти спробуєш відступити.
— Не ходжу.
— Бачиш? Змінюєшся.
Я припинив нічні походеньки багато років тому, бо все це було підозріло дискримінаційно й занадто випадково. Тепер я більш вибірково ставлюся до своїх мішеней.
— Як справи, Віне?
— Я в порядку, ПТ.
ПТ зараз має бути приблизно сімдесят. Колись він найняв мене на короткочасну роботу у Федеральне бюро розслідувань і був моїм куратором. Про ПТ знають дуже мало агентів, але кожен новий президент і шеф Бюро має з ним зустріч у свій перший день на посаді. Деяких людей у нашій владі вважають тіньовими. ПТ настільки тіньовий, що його майже не існує. Він практично не відсвічує на жодному радарі. Живе десь біля Квантіко, але навіть я не знаю, де саме. Також мені невідоме його справжнє ім’я. Напевно, я міг би його дізнатися, але попри те, що мені подобається насилля, я не дуже люблю гратися з вогнем.