Але чи можна все це порівняти з ніччю сексу?
Я так не думаю.
Це була одна з причин, чому мені подобалася проституція. Це прямий обмін — я отримав своє, жінка своє. У кінці ніхто нікому нічого не винен. Я іноді сумую за відчуттям, коли виходиш із кімнати, знаючи, що партнерка отримала стільки ж, скільки і ти. Можливо, саме тому я в цьому такий вправний. Що більше я приношу насолоди жінці, то в меншому боргу перед нею почуваюся. Також у мене неймовірного розміру его. Я не роблю речей, у яких не є вправним. Я дуже хороший гравець у гольф, дуже хороший фінансовий консультант, дуже хороший боєць і дуже хороший коханець. Якщо я щось роблю, то хочу бути найкращим.
Коли ми закінчуємо — вона першою,— то обидва лягаємо горілиць на подушки й кремові шовкові простирадла Mulberry. Глибоко дихаємо. Я на мить заплющую очі. Вона наливає шампанське й подає мені келих. Дозволяю їй нагодувати мене полуницею в шоколаді.
— Ми вже зустрічалися,— говорить жінка.
— Я знаю.
Таке трапляється часто. Її справжнє ім’я — Бітсі Кебот. Супербагаті люди обертаються у вузьких — і через те спільних — колах. Було б дивно, якби я не знав більшості жінок у них. Бітсі, мабуть, старша за мене на кілька років. Я знаю, що вона ділить свій час між Нью-Йорком, Гемптоном і Палм-Біч. Вона одружена з багатим менеджером гедж-фонду, але я не пам’ятаю його імені. Не знаю причини її поведінки. І мені байдуже.
— У Редкліфів,— кажу я.
— Точно. Їхня вечірка минулого літа була чудова.
— І для гарної мети.
— Так.
— Корделія вміє робити вечірки,— кажу я.
Можливо, вам здається, що я не можу дочекатися, коли встану й піду звідси — що я ніколи не залишаюся на ніч, щоб уникнути прив’язаності. Але ви помиляєтеся. Якщо жінка хоче, щоб я залишився, я це роблю. Якщо не хоче — я йду. Іноді жінка йде першою. Для мене це не має значення. Я однаково добре сплю і з нею, і наодинці. Це ліжко досить зручне. І це єдине, що має значення.
Жінка не прив’яже мене до себе, якщо залишиться. Але й не відштовхне.
Один із великих плюсів на користь спільної ночівлі — зранку можна мати класний секс, не шукаючи для цього іншу. Це приємний бонус.
— Ти ходиш на їхню гала-вечірку щороку? — питає Бітсі.
— Коли буваю в Гемптоні, то так. А ти береш участь в якихось комітетах?
— У харчовому, так.
— А хто робить кейтеринг? — питаю я.
— Рашида. Знаєш її?
Я хитаю головою.
— Вона божественна. Я можу надіслати тобі її контакт.
— Дякую.
Бітсі нахиляється й цілує мене. Я усміхаюсь і дивлюсь їй у вічі.
Вона вислизає з ліжка. Я спостерігаю за кожним рухом. Їй це подобається.
— Мені сьогодні дуже сподобалося,— каже Бітсі.
— Мені теж.
Ще одна річ, яка вас може здивувати: у мене все в порядку щодо того, аби бачитися з кимось повторно, адже, чесно кажучи, у цьому морі не безмежна кількість риби. Я чесний у намірах. Якщо відчуваю, що від мене хочуть більшого, то припиняю зустрічатися. Чи завжди це відбувається так гладко, як я розповідаю? Безперечно, ні. Але все настільки чисто, наскільки це можливо й задовольняє мої потреби.
Кілька секунд я не рухаюся — насолоджуюся післясмаком. Зараз друга ночі. Мені сьогодні все сподобалось, я певен, що ми з Бітсі Кебот ще точно перетнемося раз чи два, але я намагаюсь уявити, що було б, якби я все життя мав кохатися тільки з цією однією жінкою. З будь-якою однією жінкою. Я здригаюся від такої думки. Вибачте, я цього не розумію. Майрон зараз одружений із неймовірною, харизматичною жінкою Терезою. Вони дуже закохані. Якщо все піде за його планом, він ніколи більше не торкнеться плоті іншої жінки.
Я цього не розумію.
Бітсі йде до ванної кімнати. Виходить одягнена. Я досі лежу, заклавши руки за голову.
— Я вже йду назад,— каже Бітсі, наче я знаю, звідки вона прийшла. Я сідаю на ліжку, коли вона каже: «Бувай, Віне».
— Щасти, Бітсі.
І, як і все хороше, ця пригода завершується.
———
Наступного ранку викликаю автівку та їду до аеропорту, щоби зустрітись із ПТ, моїм старим шефом із ФБР.
Раніше я любив кермувати. Я великий поціновувач «ягуарів», досі маю дві такі машини в Локвуді: XKR-S GT 2014 року, якою користуюся, тільки коли туди приїжджаю, та Alloy Roadster XK120 1954-го, що її мені подарував батько на тридцятиріччя. Але коли живеш на Мангеттені, то водіння машини — не варіант. Цей район по суті паркувальний майданчик, який трохи рухається уперед. Одна з найкращих речей, які можна купити за гроші,— час. Я користуюся літаком чи наймаю особистого водія не тому, що хочу більшого комфорту в житті. Я витрачаю на це гроші, бо наприкінці життя ми всі хочемо, щоб у нас було більше того, що набридливі експерти називають «якісно проведений час». І саме приватні літаки й автівки з водієм надають цю опцію. У мене є можливість купувати час — а це, якщо задуматися, найближче до купівлі щастя й довголіття.